1. Словник української мови в 11 томах

уперізувати

УПЕРІ́ЗУВАТИ (ВПЕРІ́ЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УПЕРЕЗА́ТИ (ВПЕРЕЗА́ТИ), ежу́, е́жеш, док., перех.

1. Перев’язувати, затягувати кого-небудь по талії, стегнах поясом або чимсь іншим.

*Образно. Плачі горами стеляться, дугами гори уперізують (Черемш., Тв., 1960, 33).

2. тільки док., фам. З’їсти жадібно, багато.

Станове [становить] їм вареники. Уперезали вони макітру (Сл. Гр.).

3. тільки док., розм. Сильно ударити кого-небудь.

[Созонт:] Зовсім безневинних били. Я людина стара, а й мене якийсь бузувір уперезав по спині (Мокр., П’єси, 1959, 313);

[Ясько:] Касю, мовчи,.. бо так тебе впережу, що пам’ятатимеш до нових віників (Ірчан, І, 1958, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уперізувати — упері́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. уперізувати — УПЕРІ́ЗУВАТИ (ВПЕРІ́ЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УПЕРЕЗА́ТИ (ВПЕРЕЗА́ТИ), ежу́, е́жеш, док., кого, що. 1. Перев'язувати, затягувати кого-небудь по талії, стегнах поясом або чимсь іншим. * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. уперізувати — (вперізувати), -ую, -уєш, недок., уперезати (вперезати), -ежу, -ежеш, док., перех. 1》 Перев'язувати, затягувати кого-небудь по талії, стегнах поясом або чимсь іншим. 2》 тільки док., фам. З'їсти жадібно, багато. 3》 тільки док., розм. Сильно ударити кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уперізувати — ПІДПЕРІ́ЗУВАТИ (затягувати, підв'язувати перев. по талії), ОПЕРІ́ЗУВАТИ (ОБПЕРІ́ЗУВАТИ рідше), УПЕРІ́ЗУВАТИ (ВПЕРІ́ЗУВАТИ), ПЕРЕПЕРІ́ЗУВАТИ, ОПОЯ́СУВАТИ розм., ПЕРЕПОЯ́СУВАТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  5. уперізувати — Упері́зувати, -рі́зую, -рі́зуєш; упереза́ти, -режу́, -ре́же, -ре́жуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. уперізувати — Уперізувати, -зую, -єш, сен. в. уперезати, -режу, -жеш гл. 1) Подпоясывать, подпоясать. Христа мучили, на хрест роспняли та й ожинною вперізували. Kolb. І. 96. Марисю матінка родила, місяцем (об) городила, соненьком вперезала. О. 1862. IV. 11. Словник української мови Грінченка