упоратися

УПО́РАТИСЯ (ВПО́РАТИСЯ), аюся, аєшся, док.

1. з ким — чим, коло кого — чого і без додатка. Надати кому-небудь належного вигляду, задовольнити його потреби; довести до ладу що-небудь, зробити порядок десь, у чомусь.

Сомку не байдуже було й про Петра. Упоравшись коло [пораненого] запорожця, кинувсь і сюди: — Що пан Петро? (П. Куліш, Вибр., 1969, 109);

Вона швидко упоралась з хазяйством, поприбирала в хаті, поснідала (Коцюб., І, 1955, 266);

Упоравшись коло поросяти, Борис знову повернувся в хату (Коп., Подарунок, 1956, 18);

// Закінчити прибирати, варити і т. ін. (звичайно про домашню роботу).

Тітка, упоравшись, сидить на хатньому порозі (Вовчок, VI, 1956, 319);

Загнибідиха і Христя самі дома. Упоравшись коло печі, посідають рядком, роблять що, ведуть по душі розмову (Мирний, III, 1954, 101);

Марта упоралась по господі.. Витопила піч; покликала батька обідати (Вол., Самоцвіти, 1952, 40);

// Закінчити робити будь-що взагалі.

Левко так і зробив. Упоравшись із своїм ділом, і пішов у світличку (Кв.-Осн., II, 1956, 259);

Співали дружно, як одна, Дівчата наші й молодиці, Упоралися завидна І йшли додому з косовиці (Шер., Дружбою.., 1954, 17);

Данило і Харитон з Флегонтом упоралися з усіма справами ген після полудня (Смолич, Мир.., 1958, 43);

// Зуміти, спромогтися зробити що-небудь, виконати потрібну роботу десь, справитися з чимсь.

Ніхто з усієї компанії не вмів ліпше від них [Начка і Владка] упоратися в городі чи серед фруктових дерев (Фр., VI, 1951, 141);

— Поспішайте, бо не до зими — до весни йдеться. Поламається крига, тоді навпростець не проїдеш. Упораємось, хазяїне, аби нам добра плата та добрий був могорич (Шиян, Баланда, 1957, 50);

[Христина Архипівна:] Ідіть спокійно. Сама впораюсь. Колись на цілу сотню готувала обід і справлялась (Корн., І, 1955, 137);

Іван хвилювався, як то він упорається з робітничим гуртком (Кол., Терен.., 1959, 302);

// Порозумітися з ким-небудь, дійти до згоди.

З старим Трохимом Макухою теж лагодивсь [писар] упоратись (Кв.-Осн., II, 1956, 266);

// Подолати в собі прояв якогось почуття, стану.

Мабуть, і години не продрімав Друзь перед світанком. Усе ніяк не міг упоратися зі збудженням після розмови з Черемашком (Шовк., Людина.., 1962, 236);

[Яніна:] І не боїтеся ходити в чужому місті пізно вночі. [Леся:] З своїм почуттям страху я вже давно впоралась (Сміл., Черв. троянда, 1955, 33).

2. Зібрати (урожай).

Ось, як піду в жнива пшениці й жита жать,.. Скошу і свій горох, в копиці поскладаю, То й з ним упораюсь і разом жнив не згаю (Г.-Арт., Байки.., 1958, 62);

Від того, чи впорається вчасно комуна з жнивами, залежало все (Донч., І, 1956, 77);

Люди готувалися до зими, поспішали впоратися на городі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 338).

3. З’їсти все, нічого не залишивши.

Упорався Хома і з вечерею; доволік усе, що постановила жінка (Кв.-Осн., II, 1956, 478);

Ігор швидко впорався з булочками і кашею (Багмут, Щасл. день.., 1951, 31);

— Хочете? Оце все, що на столі, я поїм.. Справді, за кілька хвилин Важкий упорався з окостом вареної телятини, рибою й салатом (Досв., Вибр., 1959, 264).