1. Словник української мови в 11 томах

упрохування

УПРО́ХУВАННЯ (ВПРО́ХУВАННЯ), я, с. Дія за знач. упро́хувати.

Не зваживши на упрохування жінки та дітей, так і не перейшов [Оленчук] до хати, такі лежав тут на городі над Сивашем (Гончар, II, 1959, 280).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упрохування — упро́хування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. упрохування — УПРО́ХУВАННЯ (ВПРО́ХУВАННЯ), я, с. Дія за знач. упро́хувати. Не зваживши на упрохування жінки та дітей, так і не перейшов [Оленчук] до хати, такі лежав тут на городі над Сивашем (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  3. упрохування — (впрохування), -я, с. Дія за знач. упрохувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. упрохування — БЛАГА́ННЯ (пильне пристрасне прохання), ЗАКЛИНА́ННЯ підсил., МОЛІ́ННЯ підсил., МОЛЬБА́ підсил. рідше; УПРО́ШУВАННЯ (ВПРО́ШУВАННЯ), УПРО́ХУВАННЯ (ВПРО́ХУВАННЯ) (пильне прохання зробити щось). Словник синонімів української мови