1. Словник української мови в 11 томах

упрохувати

УПРО́ХУВАТИ (ВПРО́ХУВАТИ), ую, уєш, недок., УПРОХА́ТИ (ВПРОХА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех. Те саме, що упро́шувати.

— А може, ти передумаєш, може, залишишся, Марку, — впрохувала його, як уміла [Марія] (Цюпа, Назустріч.., 1958, 44);

Можна впрохати тітку Мотрю, вона це діло облагодить (Коцюб., І, 1955, 50);

Катерина вийшла на роботу тільки у вівторок та й то з запізненням, упрохавши сусідку навідуватись до Соньки й давати їй ліки (Перв., Материн.. хліб, 1960, 154).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упрохувати — упро́хувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. упрохувати — Дуже <�слізно> просити <�прохати>, ф. кландати, с. БЛАГАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. упрохувати — див. просити Словник синонімів Вусика
  4. упрохувати — УПРО́ХУВАТИ (ВПРО́ХУВАТИ), ую, уєш, недок., УПРОХА́ТИ (ВПРОХА́ТИ), а́ю, а́єш, док., кого, що. Те саме, що упро́шувати. – А може, ти передумаєш, може, залишишся, Марку, – впрохувала його, як уміла [Марія] (І. Словник української мови у 20 томах
  5. упрохувати — (впрохувати), -ую, -уєш, недок., упрохати (впрохати), -аю, -аєш, док., перех. Те саме, що упрошувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. упрохувати — БЛАГА́ТИ (пильно, невідступно, пристрасно просити), ЗАКЛИНА́ТИ підсил., МОЛИ́ТИ підсил.; МОЛИ́ТИСЯ підсил. розм., ПРОСИ́ТИСЯ розм. (благати про співчуття, милосердя і т. ін. Словник синонімів української мови
  7. упрохувати — Упро́хувати, -хую, -хуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)