уражений
УРА́ЖЕНИЙ¹ (ВРА́ЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ура́зи́ти¹.
Блиснув його карабін, — і, мов громом уражений, я покотився між трупи (Фр., II, 1950, 65);
— Ще не гнуться козаки, — гукнув з воза старий Бовдюг і впав, уражений кулею в самісіньке серце (Довж., І, 1958, 261);
Грудки з мокрого снігу били так дошкульно, що кожен з нас хапався за вражене місце (Сміл., Сашко, 1957, 23);
Зібер.. зиркнув на вигнуту, навіть для недосвідченого ока помітно вражену хворобою спину [Пакришня] (Збан., Сеспель, 1961, 52);
Повітря важке, густо насичене духом овечої сірки, скипидару, дьогтю, яким заливають уражені коростою місця шкіри (Гончар, Таврія, 1952, 151);
То надзвичайно жальне видовище — плодовий сад, уражений яблуневою плодожеркою (Наука.., 10, 1969, 23).
УРА́ЖЕНИЙ² див. вра́жений¹.
Значення в інших словниках
- уражений — ура́жений 1 дієприкметник поранений ура́жений 2 прикметник здивований Орфографічний словник української мови
- уражений — УРА́ЖЕНИЙ¹ (ВРА́ЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до ура́зи́ти¹. Блиснув його карабін, – і, мов громом уражений, я покотився між трупи (І. Франко); – Ще не гнуться козаки, – гукнув з воза старий Бовдюг і впав, уражений кулею в самісіньке серце (О. Словник української мови у 20 томах
- уражений — I (вражений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до уразити I. || уражено (вражено), безос. присудк. сл. II див. вражений I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уражений — Ура́жений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)