1. Словник української мови в 11 томах

урвиголова

УРВИГОЛОВА́, и́, ч. і ж., розм. Те саме, що зірви́голова;

// Бешкетник.

Здається ж, надворі майже сухо, але ось розхристаний урвиголова з другого класу Володя Сидоренко лізе в двері забрьоханий мало не по коліна (Коп., Тв., 1955, 290);

*Образно. Що ж — урвиголова [потік]. До такого й не підступиш близько, та ніхто й не пробує.. А схочеш пити — оббризкає все лице, за шию наллється. Просто свавільник! (Хотк., II, 1966, 301).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урвиголова — урви́голова іменник чоловічого або жіночого роду, істота бешкетник Орфографічний словник української мови
  2. урвиголова — Шибайголова, шибеник, урвитель, збитошник, БЕШКЕТНИК, паливода; пробийголова. Словник синонімів Караванського
  3. урвиголова — див. бешкетник; задерикуватий; непокірний Словник синонімів Вусика
  4. урвиголова — хохл. (сорвігалава) паливода зайдиголова, пробийголова, шибайголова, паливода, палисвіт, отчайдуха, угара, шибеник, гайдабура, див. зірвиголова Словник чужослів Павло Штепа
  5. урвиголова — УРВИ́ГОЛОВА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що зірви́голова; // Бешкетник. Здається ж, надворі майже сухо, але ось розхристаний урвиголова з другого класу Володя Сидоренко лізе в двері забрьоханий мало не по коліна (О. Словник української мови у 20 томах
  6. урвиголова — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що зірвиголова. || Бешкетник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. урвиголова — СМІЛИ́ВЕЦЬ (смілива людина), СМІЛЬЧА́К рідше; ВІДЧАЙДУ́Х розм. (смілива людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки), ВІДЧАЮ́ГА розм., ВІДЧАЯ́КА розм., УРВИ́ГОЛОВА розм., ШИБА́ЙГОЛОВА розм., ЗІРВИ́ГОЛОВА розм. рідше, ПАЛИ́ВОДА розм., ПАЛИ́СВІТ розм. Словник синонімів української мови
  8. урвиголова — Урвиголова, -ви м. Сорвиголова. Трапиться який урвиголова. Св. Л. 128. Словник української мови Грінченка