уродити
УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), оджу́, о́диш, док.
1. перех. Народити.
— Та одна ж нас матінка уродила, Та не одну долю нам уділила (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 127);
Швидко по весіллю вона захорувала і вродила синка (Фр., II, 1950, 111).
2. неперех. Дати урожай.
На біду того літа груша вродила, та ще й дуже рясно (Н.-Лев., II, 1956, 377);
Ой сонечку-батечку, Догоди, догоди, А ти, земле-матінко, Уроди, уроди (Олесь, Вибр., 1958, 233);
Ідеться про те, що на сипучому піску не може бути збудований ніякий дім і що на голому камені не вродить ніяка пшениця (Рильський, Веч. розмови, 1964, 265).
3. неперех. Вирости, дозріти гарним, в добрій кількості (про злаки, овочі, плоди фруктових дерев і т. ін.).
Сіяв гречку, а вродив мак (Укр.. присл.., 1955, 235);
Коли не буде добрива, то не вродить ні овес, ні картопля, ні біб… (Чорн., Визвол. земля, 1959, 14);
// безос.
А вродило цього року — листу не видно. Посеред саду старезна яблуня, всипана райськими яблуками, аж гілля кіллям підважені (Вас., II, 1959, 183).
Значення в інших словниках
- уродити — уроди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- уродити — УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), оджу́, о́диш, док. 1. кого. Народити. – Та одна ж нас матінка уродила, Та не одну долю нам уділила (з народної пісні); Так був бідний єден чоловік. Словник української мови у 20 томах
- уродити — (вродити), -оджу, -одиш, док. 1》 перех. Народити. 2》 неперех. Дати урожай. 3》 неперех. Вирости, дозріти гарним, у добрій кількості (про злаки, овочі, плоди фруктових дерев і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- уродити — НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет. Словник синонімів української мови
- уродити — Уродити, -ся см. урожати, -ся. Словник української мови Грінченка