1. Словник української мови в 11 томах

уряд

У́РЯД, заст. УРЯ́Д¹, у, ч.

1. Найвищий виконавчий та розпорядчий орган державної влади, який здійснює управління державою.

Царський уряд, ув’язнивши Леніна в тюрмі, не зміг припинити його кипучу революційну діяльність (Біогр. Леніна, 1955, 33);

— Я прочитаю вам закон робітничо-селянського уряду про землю від п’ятого лютого тисяча дев’ятсот двадцятого року (Стельмах, II, 1962, 133);

Демократичний уряд; Буржуазний уряд;

// Члени такого органу.

Свій уряд вітає Москва робітнича, Радянського краю столиця нова (Бажан, Роки, 1957, 247).

∆ Відста́вка у́ряду див. відста́вка.

2. іст. Місцеве правління.

Як же вмер паволоцький полковник, що після Шрама уряд держав,.. зійшлась рада, щоб нового полковника вибрати (П. Куліш, Вибр., 1969, 54);

[Ізоген:] Я поки що вже виготовив листи,.. щоб розіслать по всіх церквах, урядах, громадських і державних установах (Л. Укр., III, 1952, 298);

Розповів наш чоловік усю свою біду: як у сільському уряді засіли багачі, як він з ними боровся за бідних і його ненавиділи (Три золоті сл., 1968, 211).

УРЯ́Д² див. вряд.

УРЯ́Д³, у, ч., заст.

1. Правління як діяльність, дія.

Пан Хоцінський розказував про маєтності князя,.. про цілі череди волів, коней, про корисний уряд управителя (Н.-Лев., І, 1956, 157);

А Гринько Книш хотів показати всім людям, що він виконує свій уряд не задля зисків, але з почуття обов’язку (Март., Тв., 1954, 375).

2. Посада, що дає право керувати людьми.

Виробили [єзуїти] таке право, що жоден «іновірець» не міг займати найвищих урядів державних, не міг бути сенатором, канцлером, воєводою і т. п. (Фр., XVI, 1955, 415);

— Почав [Іванець] гроші збирати, почав усякому годити, почав прохати уряду в гетьмана. Той і настановив його хорунжим (П. Куліш, Вибр., 1969, 58);

[Грицько:] Не хочу я зістатися позаду, І я дійду високого уряду (Сам., II, 1958, 45).

3. діал. Державна установа.

Головна дорога веде попри магістрат, староство, жандармерію, почтовий уряд (У. Кравч., Вибр., 1958, 310).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уряд — уря́д: у́ряд: — місцеве правління; правління як діяльність; посада, що дає право керувати людьми; державна установа [44-1] — посада, служба; урядник, урядовець, службовець [IV] — посада, також в розумінні: установа [II] — служба, посада... Словник з творів Івана Франка
  2. уряд — у́ряд іменник чоловічого роду вищий державний орган уря́д 1 іменник чоловічого роду те ж, що у́ряд рідко уря́д 2 прислівник поряд; підряд незмінювана словникова одиниця уря́д 3 іменник чоловічого роду правління, посада арх. Орфографічний словник української мови
  3. уряд — У́ряд. 1. Державна установа, відомство, а також місцеве правління, адміністрація. Внаслідок безнастанних жалоб, що податкові уряди, приймаючи старі двайцятки і 4-крейцарові штуки при плаченю податків, не хотять їх вимінювати на теперішну монету... Українська літературна мова на Буковині
  4. урЯд — <�ВРЯД > рядком, впритул, поряд. (- людей — ще) попліч, пліч-о-пліч, плече-в-плече, рука в руку; (один за одним) підряд, поспіль, зряду. Словник синонімів Караванського
  5. уряд — (держави) адміністрація, керівництво; (дія) УРяД, врядування, управління; З. посада; Р. установа. Словник синонімів Караванського
  6. уряд — див. зовсім Словник синонімів Вусика
  7. уряд — УРЯ́Д¹ див. у́ряд. УРЯ́Д² див. вряд. УРЯ́Д³, у, ч., заст. 1. Правління як діяльність, дія. Пан Хоцінський розказував про маєтності князя, .. про цілі череди волів, коней, про корисний уряд управителя (І. Словник української мови у 20 томах
  8. уряд — Посада, правління, суд Словник застарілих та маловживаних слів
  9. уряд — I `урядзаст. уряд, -у, ч. 1》 Найвищий виконавчий та розпорядчий орган державної влади, який здійснює управління державою. || Члени такого органу. Відставка уряду. 2》 іст. Місцеве правління. II ур`яддив. вряд. III ур`яд-у, ч., заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. уряд — Головний виконавчий та розпорядчий державний орган, який діє під керівництвом прем'єра чи президента (президентська система); в Україні — Кабінет Міністрів. Універсальний словник-енциклопедія
  11. уряд — ПРАВЛІ́ННЯ (керівний орган установи, організації, підприємства тощо), УПРАВЛІ́ННЯ, УПРА́ВА заст., У́РЯД заст. (місцеве правління). Взимку, коли правління вивело остаточні підсумки господарчого року, — скликали збори колгоспників (В. Словник синонімів української мови
  12. уряд — Уря́д, -ду; уря́ди, -дів уря́д або вряд, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. уряд — рос. правительство збірна назва найвищого виконавчого і розпорядчого органу державної влади, який здійснює безпосереднє управління державою. В різних країнах має різні найменування: рада міністрів, кабінет міністрів, федеральна рада тощо. До складу... Eкономічна енциклопедія
  14. уряд — Уряд, -ду м. 1) Должность. Вмер паволоцький полковник, що послі Шрама уряд держав. К. ЧР. 15. Який-такий уряд — луччий, ніж проста служба. Ном. № 956. Не знаю, то ще не за мого вряду було, — казав чабан. Екатер. у. 2) У правленіе, правительство. Словник української мови Грінченка