уряджати
УРЯДЖА́ТИ (ВРЯДЖА́ТИ), а́ю, а́єш і УРЯ́ДЖУВАТИ (ВРЯ́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УРЯДИ́ТИ (ВРЯДИ́ТИ), яджу́, я́диш, док., перех.
1. діал. Улаштовувати що-небудь, здійснювати якийсь захід.
Він ще ніколи не уряджав такого велелюдного вечора «склянки чаю» (Досв., Вибр., 1959, 254);
Городян висипало на пішоходи стільки, що здавалося, ніби вони уряджували організовану демонстрацію (Епік, Тв., 1958, 204);
[Xілон:] Я вступлю до школи… [Антей:] До якої? [Xілон:] До тої, що врядив тут Меценат (Л. Укр., III, 1952, 417).
2. діал. Обладнувати, прикрашати.
Ярина згадала, що в полі сьогодні мусили бороду уряджати. Вона вихопилась на коня й поскакала до байраку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 66).
3. розм. Гарно, пишно одягати кого-небудь.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уряджати — уряджа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- уряджати — (баль) влаштовувати, організовувати, упоряджати, споряджати, СПРАВЛЯТИ; (обід) давати; п-к -АЮЧИЙ, що уряджає, покликаний урядити, звиклий уряджувати, зайнятий влаштуванням, ОРГАНІЗАТОР, упорядник. Словник синонімів Караванського
- уряджати — УРЯДЖА́ТИ (ВРЯДЖА́ТИ), а́ю, а́єш, УРЯ́ДЖУВАТИ (ВРЯ́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УРЯДИ́ТИ (ВРЯДИ́ТИ), яджу́, я́диш, док. 1. що, діал. Улаштовувати що-небудь, здійснювати якийсь захід. Словник української мови у 20 томах
- уряджати — (вряджати), -аю, -аєш і уряджувати (вряджувати), -ую, -уєш, недок., урядити (врядити), -яджу, -ядиш, док., перех. 1》 діал. Улаштовувати що-небудь, здійснювати якийсь захід. 2》 діал. Обладнувати, прикрашати. 3》 розм. Гарно, пишно одягати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уряджати — Уряджа́ти, -джа́ю, -джа́єш; уряди́ти, уряджу́, уря́диш, уря́дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)