уславлений
УСЛА́ВЛЕНИЙ (ВСЛА́ВЛЕНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до усла́вити.
Уславлений [будинок Павлова у Сталінграді] не висотою, ні, не дивом чарівним архітектури, ніщо його не красить голі мури — простої кладки стіни цегляні (Гонч., Вибр., 1959, 244);
Жалкував лиш, що не брав Берліна (Молодим хлопчатком був тоді) І не знав, що він — прекрасна зміна Шахтарям, уславленим в труді (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 141);
В уславленій Миколою Гоголем Диканьці, на Полтавщині, відбулося урочисте відкриття картинної галереї, створеної за допомогою київських митців (Веч. Київ, 16.XI 1967, 1);
// усла́влено, безос. присудк. сл.
Уславлено було мене за потайного п’яницю (Вас., Незібр. тв., 1941, 199).
2. у знач. прикм. Знаменитий, славетний.
«Дуже мені до сподоби п. Крушельницька на портреті», — писала Леся Українка. Уславлена поетеса мала палке бажання листуватися з уславленою артисткою, зустрітися з нею особисто (Мист., 1, 1966, 30);
На третій рік він був уже майором, уславленим винищувачем, і борт його літака прикрашало дванадцять зірок (Рибак, Опов., 1949, 88);
«Українським Чапаєвим» називають у народі уславленого героя громадянської війни Миколу Щорса (Веч. Київ, 20.III 1967, 1);
// Про якого багато говорять, якого хвалять, відомий всім, звичний.
Грім, ухоплений рукою, Світить далі голубій. Геть, уславлений спокою! Ми в труді, у боротьбі! (Рильський, І, 1960, 293);
Відчувалась осінь з уславленою печеною картоплею (Вільде, Сестри.., 1958, 371).
Значення в інших словниках
- уславлений — усла́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- уславлений — див. СЛАВЕТНИЙ. Словник синонімів Караванського
- уславлений — УСЛА́ВЛЕНИЙ (ВСЛА́ВЛЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до усла́вити. А ви знаєте, як наше Поділля в старовину називалося? – несподівано запитав Павло Михайлович меліораторів, і обличчя його стало зовсім світлим. – Не знаємо. – Золотою землею. Словник української мови у 20 томах
- уславлений — (вславлений), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до уславити. || уславлено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Знаменитий, славетний. || Про якого багато говорять, якого хвалять, відомий всім, звичний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уславлений — СЛАВЕ́ТНИЙ (який має загальне визнання, широку славу), ЗНАМЕНИ́ТИЙ, УСЛА́ВЛЕНИЙ (ВСЛА́ВЛЕНИЙ), ПРОСЛА́ВЛЕНИЙ, СЛАВНОЗВІ́СНИЙ, СЛА́ВНИЙ (СЛА́ВЕН поет.), ВСЕСЛА́ВНИЙ, ВИСОКОСЛА́ВНИЙ, ЗНАКОМИ́ТИЙ розм., СЛАВУ́ТНІЙ (СЛАВУ́ТНИЙ) заст. Словник синонімів української мови