уславлення
УСЛА́ВЛЕННЯ (ВСЛА́ВЛЕННЯ), я, с. Дія за знач. усла́вити.
Драматична поема Кочерги [«Свіччине весілля»] приваблює своїм щирим демократизмом, уславленням благородних почуттів, піднесенням ідеї відданого служіння народові (Рад. літ-во, 12, 1968, 68);
Завдання і зміст монументальної скульптури — увічнення значних історичних подій і уславлення діяльності видатних людей (Наука.., 6, 1963, 56).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уславлення — усла́влення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- уславлення — УСЛА́ВЛЕННЯ (ВСЛА́ВЛЕННЯ), я, с. Дія за знач. усла́вити. Драматична поема Кочерги [“Свіччине весілля”] приваблює своїм щирим демократизмом, уславленням благородних почуттів, піднесенням ідеї відданого служіння народові (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- уславлення — (вславлення), -я, с. Дія за знач. уславити (вславити). Великий тлумачний словник сучасної мови
- уславлення — ХВАЛА́ (висловлення найвищої оцінки комусь, чомусь), УСЛА́ВЛЕННЯ, ЗВЕЛИЧА́ННЯ, ПРОСЛАВЛЯ́ННЯ, ГІМН, ПСАЛО́М, ДИФІРА́МБ, ПАНЕГІ́РИК (перебільшена похвала). Віддавна смілості й одвазі шумить по всесвіту хвала (М. Рильський); І сорок літ ішов Франко-сіяч.. Словник синонімів української мови