1. Словник української мови в 11 томах

устид

УСТИ́Д (ВСТИД), у, ч., діал. Стид.

Маня.. зблідла була, не знати чи з устиду, чи з обурення, чи з гніву (Фр., І, 1955, 322);

Набрались старости встиду, Трохим нещасний похилився, Ідуть із хати, — й на біду, Гарбуз за ними покотився!.. (Рудан., Тв., 1959, 64);

Вона ж [Тодоська] певна у собі, походжує [походжає], мов тая краля, ані тобі встиду, ані сорому (Дн. Чайка, Тв., 1960, 84);

// у знач. присудк. сл. Стидно.

Вона чула щось про нервову кров, але ніколи до пуття не могла довідатися, що то за хвороба.. А запитатися було встид (Хотк., II, 1966, 366).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. устид — усти́д іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. устид — див. стид Словник чужослів Павло Штепа
  3. устид — УСТИ́Д (ВСТИД), у, ч., розм. Стид. Маня .. зблідла була, не знати чи з устиду, чи з обурення, чи з гніву (І. Франко); Набрались старости встиду, Трохим нещасний похилився, Ідуть із хати, – й на біду, Гарбуз за ними покотився!.. (С. Словник української мови у 20 томах
  4. устид — (встид), -у, ч., діал. Стид. || у знач. присудк. сл. Стидно, соромно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. устид — СО́РОМ (почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою поведінку, вчинки і т. ін.), СТИД, СОРОМО́ТА розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА підсил. розм., СТРАМО́ВИЩЕ підсил. розм., СТРАМО́ВИСЬКО підсил. розм., СРАМ заст., СРАМОТА́ заст. Словник синонімів української мови
  6. устид — Усти́д, -ду м. Стыдъ. Йому такий встид, як тій кобилі, що віз переверне. Ном. № 3171. Словник української мови Грінченка