утроба
УТРО́БА, и, ж.
1. Внутрішня частина живота тіла людини або тварини.
[Альбіна:] Я кидала те хворе немовлятко для служби вірі, я його труїла своїм перегорілим молоком. Ой, я її [доньку] струїла ще в утробі своєю кров’ю (Л. Укр., III, 1952, 314);
Як мати мріє про зачату у своїй утробі дитину, уявляючи її перед очима, так брати Річинські.. мріяли і уявляли собі той майбутній санаторій (Вільде, Сестри.., 1958, 41);
Значний період свого розвитку тваринний організм проходить в утробі матері (Колг. енц., II, 1956, 413);
Голуба акула — риба живородна. В її утробі розвивається 30-50 яєць, але на світ появляється лише кілька акуленят (Знання.., 9, 1970, 32).
2. заст. Живіт, черево взагалі.
Вам тільки б латочку трави, Знайдете, наб’єте утроби — І ситі, і блаженні ви! (Зеров, Вибр., 1966, 422);
— Мерзенний п’янице! — вигукнув він.. — Винним зелієм [зіллям] утробу свою услаждаєш [тішиш]? (Донч., III, 1956, 148);
— Не подобає воїну, не учинивши подвигу.., утробу свою насищати (Баш, На землі.., 1957, 62).
♦ Ненаси́тна утро́ба:
а) про ненажерливу людину або тварину;
б) про того, кому важко чогось настачити.
— Баби — це ж ненаситна утроба. Колись моя і на великдень у верзунах ходила. Справив їй святешні чоботи, так вона їх.. вже і в будень тягає (Стельмах, II, 1962, 21).
3. перен. Про внутрішній світ людини, її потаємні думки, почуття і т. ін.
Яга, під пелену підкравшись, Гадюкой [гадюкою] в серце поповзла.., В Аматі рай собі найшла. В отравлену її утробу Наклала злості (Котл., І, 1952, 177);
Бажання куці, та неситі й злі Дарма таїть їх немічна утроба (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 73).
4. перен. Про внутрішню частину чого-небудь.
Я чую, як гуде в диму земна утроба (Сос., I, 1957, 66);
Вантажна машина.. проскочила повз нього і зупинилась, випускаючи з своєї утроби хрипле, простуджене гарчання (Жур., Звич. турботи, 1960, 3);
Здавалося, пливун заманює їх все дальше й дальше, щоб навіки сховати [прохідників] в своїй слизькій холодній утробі (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 232);
Начиняє пароплавів утроби смертоносним вогнем капітал (Гонч., Вибр., 1959, 96).
Значення в інших словниках
- утроба — утро́ба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- утроба — Нутрощі, ЖМ. ЖИВІТ, черево, (моря) безодня, П. нутро, внутрішній світ Словник синонімів Караванського
- утроба — див. черево Словник синонімів Вусика
- утроба — [утроба] -бие, д. і м. -б'і Орфоепічний словник української мови
- утроба — Лоно, черево Словник чужослів Павло Штепа
- утроба — УТРО́БА, и, ж. 1. Внутрішня частина живота тіла людини або тварини. [Альбіна:] Я кидала те хворе немовлятко для служби вірі, я його труїла своїм перегорілим молоком. Словник української мови у 20 томах
- утроба — -и, ж. 1》 Внутрішня частина живота тіла людини або тварини. 2》 заст. Живіт, черево взагалі. Ненаситна утроба. 3》 перен. Про внутрішній світ людини, її потаємні думки, почуття і т. ін. 4》 перен. Про внутрішню частину чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- утроба — ДУША́ (внутрішній світ людини з її почуттями, переживаннями, настроями), ДУХ, НУТРО́ розм., СЕРЕ́ДИНА розм., УТРО́БА розм., ДУШИ́ЦЯ зневажл. Вічна легенда про двох братів, вирізьблена на далекому місяці, бентежить душу, як і завжди, .. своєю трагедією (І. Словник синонімів української мови
- утроба — Утро́ба, -би ж. 1) Утроба, животъ. Ном. № 9103. 2) Дитя въ зародышѣ. І утроби нема — Бог милував. Козел. у. 3) Поносъ (когда хотять выразиться вѣжливо). Лохвиц. у. А шо ж, у дитини утроба є? Екатер. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка