утроба

ДУША́ (внутрішній світ людини з її почуттями, переживаннями, настроями), ДУХ, НУТРО́ розм., СЕРЕ́ДИНА розм., УТРО́БА розм., ДУШИ́ЦЯ зневажл. Вічна легенда про двох братів, вирізьблена на далекому місяці, бентежить душу, як і завжди, .. своєю трагедією (І. Багряний); Як не любити роботи розумної, Праці, що дух веселить? (М. Рильський); Раніше Мар'ян перед Глущуком своє хиже нутро маскував солодкими словами (С. Чорнобривець); Такий мій характер, така моя середина, і я не раз обливав слізьми свої руки, схиливши голову на них, не в силі хоч раз цього позбутися (Ю. Яновський); Бажання куці, та неситі й злі. Дарма таїть їх немічна утроба (Л. Дмитерко); Він зібрав всі сили, всю рішучість, на яку спроможна була його мізерна душиця (З. Тулуб).

ЖИВІ́Т (частина тіла людини і тварини), ЧЕ́РЕВО розм., ПУ́ЗО фам., УТРО́БА фам., ЧЕРЕ́ВИНА розм. рідше; ЛО́НО книжн., поет. (про частину тіла як символ материнства). — Захворів. Живіт болить, ламає мене всього (О. Донченко); Гафійка чухала їм (свиням) животи (М. Коцюбинський); Бідний з праці рветься — багатому черево дметься (прислів'я); Облизався неборака, Та меншого в пузо — Аж загуло!.. (Т. Шевченко); — Не подобає воїну, не учинивши подвигу.., утробу свою насищати (Я. Баш); На піч мене пустіть, на саму середину загріть черевину (Словник Б. Грінченка); Будь лоно прокляте, що ворога зносило (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утроба — утро́ба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. утроба — Нутрощі, ЖМ. ЖИВІТ, черево, (моря) безодня, П. нутро, внутрішній світ Словник синонімів Караванського
  3. утроба — див. черево Словник синонімів Вусика
  4. утроба — [утроба] -бие, д. і м. -б'і Орфоепічний словник української мови
  5. утроба — Лоно, черево Словник чужослів Павло Штепа
  6. утроба — УТРО́БА, и, ж. 1. Внутрішня частина живота тіла людини або тварини. [Альбіна:] Я кидала те хворе немовлятко для служби вірі, я його труїла своїм перегорілим молоком. Словник української мови у 20 томах
  7. утроба — -и, ж. 1》 Внутрішня частина живота тіла людини або тварини. 2》 заст. Живіт, черево взагалі. Ненаситна утроба. 3》 перен. Про внутрішній світ людини, її потаємні думки, почуття і т. ін. 4》 перен. Про внутрішню частину чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. утроба — УТРО́БА, и, ж. 1. Внутрішня частина живота тіла людини або тварини. [Альбіна:] Я кидала те хворе немовлятко для служби вірі, я його труїла своїм перегорілим молоком. Ой, я її [доньку] струїла ще в утробі своєю кров’ю (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. утроба — Утро́ба, -би ж. 1) Утроба, животъ. Ном. № 9103. 2) Дитя въ зародышѣ. І утроби нема — Бог милував. Козел. у. 3) Поносъ (когда хотять выразиться вѣжливо). Лохвиц. у. А шо ж, у дитини утроба є? Екатер. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка