утямити
УТЯ́МИТИ (ВТЯ́МИТИ), млю, миш; мн. утя́млять; док., перех. і без додатка, розм.
1. Зрозуміти щось, осягти суть чого-небудь.
— Ви розкажіть мені, з чого і як скоїлось ваше лихо, нехай я усю подрібницю втямлю (Вовчок, VI, 1956, 267);
Молодиця не вміла до пуття спекти хліб та паляниці. Баба Зінька показала їй раз-другий, і розумна.. Соломія швидко втямила цю хазяйську справу (Н.-Лев., VI, 1966, 348);
— Малий він ще… Виросте, утямить усе… (Мушк., Чорний хліб, 1960, 134);
Все це були хлоп’ята не старші п’ятнадцяти років, з ними серйозної розмови не почнеш — нічого не втямлять (Бурл., Напередодні, 1956, 11);
Юхим почув про це в кузні. Що це не пуста балачка [пожежа економії], він зразу ж утямив, тільки-но сказали йому, що повернувся Невкипілий із своїх мандрів (Головко, II, 1957, 281);
// Дійти до певного висновку, усвідомити що-небудь.
— Тепер і сам найясніший утямив, що козаки — то сила! (Добр., Очак. розмир, 1965, 33).
2. Зберегти у пам’яті, затямити.
— Втямте собі: всюди, де вас не будуть допитувати, маєте говорити одно: ви хотіли тільки налякати пана, побити, потрощити йому зі злості вікна (Стельмах, І, 1962, 451).
3. Виявивши кмітливість, здогадатися про що-небудь.
Юхим таки одбив гвинтівкою перший удар — клинок дзвякнув об гвинтівку й одскочив, але козак утямив це: замахнувшись ніби рубати, він натомість несподівано шименув клинком Юхима в груди (Головко, II, 1957, 355).
Значення в інших словниках
- утямити — утя́мити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- утямити — док., збагнути, осягти розумом, зрозуміти, усвідомити, (собі) затямити, запам'ятати, (враз) здогадатися, зварити головою, зорієнтуватися висновити; (підступ) здогадатися про; пор. ВТОРОПАТИ. Словник синонімів Караванського
- утямити — див. зрозуміти; розуміти Словник синонімів Вусика
- утямити — УТЯ́МИТИ (ВТЯ́МИТИ), млю, миш; мн. утя́млять; док., що і без прям. дод., розм. 1. Зрозуміти щось, осягти суть чого-небудь. – Ви розкажіть мені, з чого і як скоїлось ваше лихо, нехай я усю подрібницю втямлю (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах
- утямити — (втямити), -млю, -миш; мн. утямлять; док., перех. і без додатка, розм. 1》 Зрозуміти щось, осягти суть чого-небудь. || Дійти до певного висновку, усвідомити що-небудь. 2》 Зберегти у пам'яті, затямити. 3》 Виявивши кмітливість, здогадатися про що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- утямити — ЗРОЗУМІ́ТИ що і без додатка (правильно сприйняти зміст, значення, суть чого-небудь), ЗБАГНУ́ТИ, УБАГНУ́ТИ (ВБАГНУ́ТИ) розм., УТНУ́ТИ (ВТНУ́ТИ) розм., УТЯ́МИТИ (ВТЯ́МИТИ) розм., ЗМЕТИКУВА́ТИ розм., УТОРО́ПАТИ (ВТОРО́ПАТИ) розм., РОЗТОРО́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
- утямити — Утямити, -млю, -миш гл. Сообразить, понять. Не втямив з ляку, де б сховався. Гліб. Ви роскажіть мені, з чого і як скоїлось ваше лихо, — нехай я усю подрібницю втямлю. МВ. (КС. 1902. X. 150). Словник української мови Грінченка