1. Словник української мови в 11 томах

утікачка

УТІКА́ЧКА (ВТІКА́ЧКА), и́, ж. Жін. до утіка́ч.

Гей, сусіди дорогії! Наш куточок — запустів!.. Утекла дочка лози… Тра втікачку здоганяти… (Крим., Вибр., 1965, 274);

Дуже спокушала думка постукати в вікно і попросити притулку. Але хто зна, чи добра душа зустріне втікачок (Хижняк, Тамара, 1959, 260);

Здавалось їй, що як тільки ступить в це сяйво [від ліхтарів], то зразу ж усе село побачить: ось вона, утікачка (Зар., Світло, 1961, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утікачка — утіка́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. утікачка — [ўт'ікачка] = втікачка -чкие, д. і м. -ац':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
  3. утікачка — УТІКА́ЧКА (ВТІКА́ЧКА), и, ж. Жін. до утіка́ч. Гей, сусіди дорогії! Наш куточок – запустів!.. Утекла дочка лози... Тра втікачку здоганяти... (А. Кримський); І нікому не впало на думку шукати втікачок (Н. Словник української мови у 20 томах
  4. утікачка — (втікачка), -и. Жін. до утікач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. утікачка — Утіка́чка, -чки, -чці; -ка́чки, -ка́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. утікачка — Утікачка, -ки ж. Бѣглянка. Словник української мови Грінченка