1. Словник української мови в 11 томах

утіки

УТІ́КИ (ВТІ́КИ), ів, мн., заст. Утеча.

Остап зміркував, що пан, дізнавшись про його втіки, міг послати за ним наздогін (Коцюб., І, 1955, 341).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утіки — уті́ки множинний іменник утеча арх. Орфографічний словник української мови
  2. утіки — УТІ́КИ (ВТІ́КИ), ів, мн., заст. Утеча. Остап зміркував, що пан, дізнавшись про його втіки, міг послати за ним наздогін (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  3. утіки — (втіки), -ів, мн., заст. Утеча. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. утіки — УТЕ́ЧА (ВТЕ́ЧА), УТЕ́КА (ВТЕ́КА) заст., УТІ́К заст., УТІ́КИ (ВТІ́КИ) мн., заст. Вість про його (опришка) утечу випередила його самого (Г. Хоткевич); Утік не славен (М. Номис); Остап зміркував, що пан, дізнавшись про його втіки, міг послати за ним наздогін (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови