1. Словник української мови в 11 томах

утішений

УТІ́ШЕНИЙ (ВТІ́ШЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уті́шити.

[Кай Летіцій:] Панотче гідний, радий я спіткати тебе так несподівано. [Аецій Панса:] І я випадком сим утішений немало (Л. Укр., II, 1951, 359);

Уляна Григорівна, втішена доччиною радістю, безтурботно спала (Добр., Очак. розмир, 1965, 205).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утішений — уті́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. утішений — див. задоволений Словник синонімів Вусика
  3. утішений — УТІ́ШЕНИЙ (ВТІ́ШЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до уті́шити. [Кай Летіцій:] Панотче гідний, радий я спіткати тебе так несподівано. [Аецій Панса:] І я випадком сим утішений немало (Леся Українка); Уляна Григорівна, втішена доччиною радістю, безтурботно спала (С. Добровольський). Словник української мови у 20 томах
  4. утішений — (втішений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до утішити. || утішено (втішено), безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови