1. Словник української мови в 11 томах

ухвала

УХВА́ЛА, и, ж. Рішення з’їзду, конференції, зборів, наради і т. ін., прийняте внаслідок обговорення яких-небудь питань; резолюція.

— Краса не є метою артистичної творчості. І не думайте, що се тільки тепер десь на якімсь конгресі запала така ухвала! (Фр., XVI, 1955, 293);

Терешко розповів.. про ухвалу загальних зборів звернутися до сільської громади з заявою, щоб при розподілі землі та майна поміщицького врахували і їхні, наймитські, інтереси (Головко, А. Гармаш, 1971, 437);

Саїд Алі Мухтаров прибув на засідання уже в час обговорення розгорнутої ухвали обкому про організаційні заходи на допомогу будівництву (Ле, Міжгір’я, 1953, 46);

// Взагалі колективне рішення.

Тут же народилась ухвала негайно йти до Павлика (Донч., VI, 1957, 15);

// Розпорядження органів державної влади; постанова.

[Ганна:] Товариші, ухвалу уряду про відбудову сіл усі читали. Зараз поговоримо, як цю ухвалу в життя запровадити, як наше Дзвонкове відбудувати (Корн., II, 1955, 80);

// рідко. Рішення якоїсь особи.

Ухваливши раз більше не говорити з нею і не доторкатися до щоденника, Сергій при першій нагоді одкидав цю ухвалу і знову читав щоденник, додаючи до нього, що думав (Епік, Тв., 1958, 201);

— Сину богині, яка в твоїм серці зринає ухвала? (Зеров, Вибр., 1966, 238).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ухвала — (прийнята голосуванням колективна думка) рішення, постанова, резолюція, розпорядження (у формі закону, найчастіше урядове). Словник синонімів Полюги
  2. ухвала — ухва́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. ухвала — Постанова, рішення, резолюція, (суду) вирок, присуд, кн. вердикт Словник синонімів Караванського
  4. ухвала — [ухвала] -лие, д. і м. -л'і Орфоепічний словник української мови
  5. ухвала — УХВА́ЛА, и, ж. Прийнята голосуванням колективна думка; // Рішення з'їзду, конференції, зборів, наради і т. ін., прийняте внаслідок обговорення яких-небудь питань; резолюція. – Краса не є метою артистичної творчості. Словник української мови у 20 томах
  6. ухвала — -и, ж. 1》 Рішення з'їзду, конференції, зборів, наради і т. ін., винесене внаслідок обговорення яких-небудь питань; резолюція. || Взагалі колективне рішення. 2》 Розпорядження органів державної влади; постанова. Ухвала господарчого суду. || рідко. Рішення якоїсь особи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ухвала — Рішення, прийняте колегіальним державним органом, органом самоврядування або юридичною особою. Універсальний словник-енциклопедія
  8. ухвала — УХВА́ЛА (прийнята голосуванням колективна думка), ПОСТАНО́ВА, РЕЗОЛЮ́ЦІЯ, РІ́ШЕННЯ, ПРИ́ГОВОР розм.; РІШЕ́НЕЦЬ заст.; ВО́ТУМ перев. із сл . Словник синонімів української мови
  9. ухвала — Ухва́ла, -ли; ухва́ли, ухва́л Правописний словник Голоскевича (1929 р.)