учаровувати
УЧАРО́ВУВАТИ (ВЧАРО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УЧАРУВА́ТИ (ВЧАРУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех.
1. Те саме, що зачаро́вувати 1.
— Ти вчарувала його. Дала йому якесь дання (Фр., І, 1955, 88).
2. То саме, що зачаро́вувати 2.
— Хіба я гірша за ту вашу західнячку? Не розумію, чим вона всіх вас вчаровує? (Гончар, Циклон, 1970, 143);
Липнева Полтава приваблює, вчаровує (Літ. Укр., 11.VII 1969, 1);
Чи тебе так вчарували її чорні брови, чи тебе так приманили воли та корови?! (У. Кравч., Вибр., 1958, 119);
Не знаю, що мене до тебе тягне, Чим вчарувала ти мене (Фр., XI, 1952, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- учаровувати — учаро́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- учаровувати — УЧАРО́ВУВАТИ (ВЧАРО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УЧАРУВА́ТИ (ВЧАРУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., кого. 1. Те саме, що зачаро́вувати 1. – Ти вчарувала його. Дала йому якесь дання (І. Франко). 2. Те саме, що зачаро́вувати 2. – Хіба я гірша за ту вашу західнячку?... Словник української мови у 20 томах
- учаровувати — (вчаровувати), -ую, -уєш, недок., учарувати (вчарувати), -ую, -уєш, док., перех. 1》 Те саме, що зачаровувати 1). 2》 Те саме, що зачаровувати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- учаровувати — ЗАЧАРО́ВУВАТИ (справляючи надзвичайно приємне враження, викликати почуття захоплення своєю привабливістю, чарівністю), ЗАВОРО́ЖУВАТИ, ЧАРУВА́ТИ, УЧАРО́ВУВАТИ (ВЧАРО́ВУВАТИ) рідше, ЗАХО́ПЛЮВАТИ, ПІДКОРЯ́ТИ, ПОКОРЯ́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗАПОЛО́НЮВАТИ... Словник синонімів української мови