ущасливлювати
УЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (ВЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УЩАСЛИ́ВИТИ (ВЩАСЛИ́ВИТИ), влю, виш; мн. ущасли́влять; док., перех. Робити щасливим кого-небудь.
— Я вдячний вам навіть за ті ілюзії, котрі хоч кілька день ущасливлювали мене (Фр., III, 1950, 422);
Куцевич належав до тих, хто більше брав собі, ніж давав іншим. Причому, беручи собі, він умів робити вигляд, що вщасливлює інших (Рибак, Час.., 1960, 424);
— Когось любити і не послухати голосу серця, не ущасливити самої себе і інших, цього я не розумію (Коб., І, 1956, 236);
// чим. Робити честь кому-небудь своєю присутністю.
Молодий кінорежисер із повагою потиснув мені руку й захоплено подивився в вічі.. Він радий, що бачить мене здоровим, і запрошує до себе в ательє.. Він перекаже товаришам по роботі, що велика людина (це я) ущасливить їх візитом (Ю. Янов., II, 1958, 9).
Значення в інших словниках
- ущасливлювати — ущасли́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ущасливлювати — УЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (ВЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УЩАСЛИ́ВИТИ (ВЩАСЛИ́ВИТИ), влю, виш; мн. ущасли́влять; док., кого. Робити щасливим кого-небудь. – Я вдячний вам навіть за ті ілюзії, котрі хоч кілька день ущасливлювали мене (І. Словник української мови у 20 томах
- ущасливлювати — (вщасливлювати), -юю, -юєш, недок., ущасливити (вщасливити), -влю, -виш; мн. ущасливлять; док., перех. Робити щасливим кого-небудь. || чим. Робити честь кому-небудь своєю присутністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ущасливлювати — ОЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (робити щасливим кого-небудь), ЩАСЛИ́ВИТИ, УЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (ВЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ). — Док.: ощасли́вити, ущасли́вити (вщасли́вити), ощасти́ти заст. Словник синонімів української мови