файка

ФА́ЙКА, и, ж., діал. Люлька ( див. лю́лька¹).

Знов тихо стало, тільки чути було пакання файки в зубах діда Панька (Фр., І, 1955, 289);

Берник затис між зубами набиту тютюном файку, а в руках тримав сірники (Мур., Бук. повість, 1959, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. файка — Фа́йка, файчи́на: — люлька [2;14;24;I,XIII] Словник з творів Івана Франка
  2. файка — фа́йка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. файка — Люлька, люлечка, смолька Словник чужослів Павло Штепа
  4. файка — ФА́ЙКА, и, ж., діал. Люлька (див. лю́лька¹). Знов тихо стало, тільки чути було пакання файки в зубах діда Панька (І. Франко); Берник затис між зубами набиту тютюном файку, а в руках тримав сірники (І. Муратов). Словник української мови у 20 томах
  5. файка — фа́йка I.позначка (ст) фа́йка II.1. вул. мундштук для сигарет (ст) 2. люлька (м, ср, ст): Розкажу тобі байку: курив кіт файку на довгім цибуху, спалив собі вухо (із дитячого фольклору) ◊ до фа́йки 1. байдуже (ср, ст)|| = гале 2. ні до чого (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. файка — (-и) ж.; крим. Цигарка, папіроса, люлька. БСРЖ, 618; СЖЗ, 105; ЯБМ, 2. 459. Словник жарґонної лексики української мови
  7. файка — -и, ж., зах. Люлька (див. люлька I). Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. файка — I. ЛЮ́ЛЬКА (приладдя для куріння), ЦИБУ́Х, ФА́ЙКА діал.; НОСОГРІ́ЙКА розм., ЦУПЕ́ЧКА діал. (коротка люлька); ЧЕРЕП'Я́НКА розм. (глиняна люлька). Оленчук став набивати люльку самосадом (О. Словник синонімів української мови