файка
I. ЛЮ́ЛЬКА (приладдя для куріння), ЦИБУ́Х, ФА́ЙКА діал.; НОСОГРІ́ЙКА розм., ЦУПЕ́ЧКА діал. (коротка люлька); ЧЕРЕП'Я́НКА розм. (глиняна люлька). Оленчук став набивати люльку самосадом (О. Гончар); Іван сів, добув з кишені капшук і напихає тютюном цибух (Я. Галан); Ніч зайшла темна, ходжу я на варті, стережу добро, файку смокчу (Ю. Яновський); Дядько посмоктав куценьку глиняну носогрійку (М. Олійник); В клас носив таку цупечку, що з кулака тільки пипка виходить, аби в губу взяти (А. Свидницький); На сіннику під стіною лежав, простягшись і пакаючи череп'янку-люльку, дід около п'ятидесяти літ (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- файка — Фа́йка, файчи́на: — люлька [2;14;24;I,XIII] Словник з творів Івана Франка
- файка — фа́йка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
- файка — Люлька, люлечка, смолька Словник чужослів Павло Штепа
- файка — ФА́ЙКА, и, ж., діал. Люлька (див. лю́лька¹). Знов тихо стало, тільки чути було пакання файки в зубах діда Панька (І. Франко); Берник затис між зубами набиту тютюном файку, а в руках тримав сірники (І. Муратов). Словник української мови у 20 томах
- файка — фа́йка I.позначка (ст) фа́йка II.1. вул. мундштук для сигарет (ст) 2. люлька (м, ср, ст): Розкажу тобі байку: курив кіт файку на довгім цибуху, спалив собі вухо (із дитячого фольклору) ◊ до фа́йки 1. байдуже (ср, ст)|| = гале 2. ні до чого (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- файка — (-и) ж.; крим. Цигарка, папіроса, люлька. БСРЖ, 618; СЖЗ, 105; ЯБМ, 2. 459. Словник жарґонної лексики української мови
- файка — -и, ж., зах. Люлька (див. люлька I). Великий тлумачний словник сучасної мови
- файка — ФА́ЙКА, и, ж., діал. Люлька ( див. лю́лька¹). Знов тихо стало, тільки чути було пакання файки в зубах діда Панька (Фр., І, 1955, 289); Берник затис між зубами набиту тютюном файку, а в руках тримав сірники (Мур., Бук. повість, 1959, 27). Словник української мови в 11 томах