1. Словник української мови в 11 томах

фарс

ФАРС, у, ч.

1. У країнах Західної Європи XIV— XVI ст. — комедія легкого, жартівливого змісту з зовнішніми комічними ефектами; вистава такої комедії на сцені.

2. У бурлескному театрі XIX-XX ст. — беззмістовне, часто малопристойне комедійне видовисько.

Старжинський стягав шляхту до театру, силкувався притягати і заінтересувати її легкими фарсами свого складання (Фр., XVI, 1955, 225);

Єсть то [народна п’єса] сумішка етнографії й маскараду, мелодрами і фарсу (Л. Укр., VIII, 1965, 267);

В силу матеріальних і цензурних умов часто доводилось вдаватись до компромісів, і тому поряд з класичною драматургією побутував водевіль, фарс чи оперета (З глибин душі, 1959, 24);

// Манера акторської гри, при якій комічний ефект досягається зовнішніми, трохи грубуватими засобами, а також зовнішні прийоми, за допомогою яких досягається комізм.

Усі біографи й дослідники творчості К. Т. Соленика сходяться на думці, що характерними особливостями його гри були простота, невимушеність, природність, веселість, яка не мала нічого спільного з фарсом (Життя К.-Карого, 1957, 201);

— Ви знаєте, що, крім хвилинної веселості, фарс нічого не залишає в душі, а продовжений і часто повторюваний доставляє акторові в публіці, замість поваги, почуття протилежне (Про мист. театру, 1954, 95).

3. перен. Грубий жарт, блазенська витівка.

— А як тебе забавляють його комічні оповідання, в яких він [Боккаччо] такий безцеремонний? — Деякі забавні, але взагалі ці оповідання нудні, як і кожен фарс (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 393);

Ганебний фарс клерикальної реакції з відлученням Толстого від церкви викликав обурення й протест у широких колах інтелігенції та робітників (Рад. літ-во, 4, 1965, 21).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Фарс — Фарс іменник чоловічого роду регіон в Ірані Орфографічний словник української мови
  2. фарс — ІСТ. комедія, сценічний жарт; П. дешеве <�брехливе, цинічне, пропаґандивне> шоу, окозамилювання; ЗЛ. <�візницький, солоний> жарт, витівка. Словник синонімів Караванського
  3. фарс — ФАРС, у, ч. 1. У країнах Західної Європи XIV- XVI ст. – комедія легкого, жартівливого змісту з зовнішніми комічними ефектами; вистава такої комедії на сцені. Фарси Шекспіра. 2. У бурлескному театрі XIX–XX ст. Словник української мови у 20 томах
  4. фарс — -у, ч. 1》 У країнах Західної Європи 14-16 ст. – комедія легкого, жартівливого змісту з зовнішніми комічними ефектами; вистава такої комедії на сцені. 2》 У бурлескному театрі 19-20 ст. – беззмістовне, часто малопристойне комедійне видовисько. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. фарс — (франц. farce, від лат. farcio – начиняю, наповнюю) 1. Вид народного театру, поширеного в 14 – 16 ст. у країнах Західної Європи; відзначався життєрадісним світосприйняттям, соковитим гумором. 2. У бурлескному театрі 19 – 20 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. фарс — Різновид комедії, твір легкого змісту, в основі якого переважно комізм ситуацій. Універсальний словник-енциклопедія
  7. фарс — КОМЕ́ДІЯ (драматичний твір з веселим, смішним або сатиричним сюжетом), КУМЕ́ДІЯ розм.; ФАРС (у країнах Західної Європи XIV-XVІ ст. — твір легкого, жартівливого змісту; у бурлескному театрі XІX-XX ст. Словник синонімів української мови
  8. фарс — рос. фарс (фр. farse, від латин. farsio — начиняю, наповнюю) — 1-У бурлескному театрі (ХІХ-ХХ ст.) — беззмістовне, малопристойне видовисько. 2. Переносно — грубий жарт, блазенство, цинічна витівка. Eкономічна енциклопедія