1. Словник української мови в 11 томах

фаска

ФА́СКА¹, и, ж., спец. Навскісна частина ребра чи крайки на металевих, дерев’яних і т. ін. виробах.

Є комбіновані різці, за допомогою яких можна без заміни інструмента послідовно обробляти кілька поверхонь, підрізувати торці, розточувати отвори, знімати фаски, проточувати канавки (Різальні інстр.., 1959, 32);

Під час обробки деталей з уступами, фасками.. на токарних верстатах доводиться робити багато технологічних переходів (Веч. Київ, 18.XI 1968, 2).

ФА́СКА², и, ж., діал. Невеличка діжечка для масла, сиру.

Кланяється незнайомий Василеві раз, кланяється два, кланяється й три. Потім ставить на стіл велику бутлю [великий бутель] горілки.. Фаску масла кладе, бринзи (Хотк., Довбуш, 1965, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фаска — Фа́ска: — діжка [I] — маленька діжечка для масла, сиру [14] — невеличка бочечка (на сир) [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. фаска — фа́ска 1 іменник жіночого роду навскісна частина ребра на металі чи дереві фа́ска 2 іменник жіночого роду діжечка для масла діал. Орфографічний словник української мови
  3. фаска — Фа́ска. Діжка, кадовб. Якась пані питає ся за маслом: "Від кого те масло?” — запитує, всказуючи на фаску (О. Миронюк, Б., 1895, 38, 2); З масниці дає ся масло на вигнітач... Українська літературна мова на Буковині
  4. фаска — ФА́СКА¹, и, ж., спец. Навскісна частина ребра чи крайки на металевих, дерев'яних і т. ін. виробах. Є комбіновані різці, за допомогою яких можна без заміни інструмента послідовно обробляти кілька поверхонь, підрізувати торці, розточувати отвори... Словник української мови у 20 томах
  5. фаска — фа́ска вул. мисочка (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. фаска — Паска; міра об’єму для масла, меду тощо Словник застарілих та маловживаних слів
  7. фаска — I -и, ж., спец. Навскісна частина ребра чи крайки на металевих, дерев'яних і т. ін. виробах. Зняти фаску — шабером або напилком затупити (зазвичай під кутом 45°) гострі ребра... Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. фаска — фа́ска (від франц. facette – грань) скошена частина гострого ребра або кромки на металевих, дерев’яних та інших виробах. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. фаска — ДІ́ЖКА (велика дерев'яна або металева циліндрична посудина), ПУ́ТНЯ діал.; ДІЖНИ́ЦЯ розм., ДІЖЧИ́НА розм. (трохи менша); КА́ДІБ (КА́ДІВБ), КА́ДУБ рідше (більшого розміру); ДІЖА́ (низька, широка дерев'яна для тіста); БО́ДНЯ (дерев'яна низька з віком... Словник синонімів української мови
  10. фаска — Фаска, -ки ж. Кадушка для масла, сыру. Сім фасок масла. Грин. III. 501. ум. фасочка. Желех. Словник української мови Грінченка