фація
ФА́ЦІЯ, ї, ж., геол. Шар осадової гірської породи, що має однаковий склад, фізико-хімічні властивості та однакову викопну фауну й флору.
Під сучасною фацією розуміють частину земної поверхні, яка на всій площі свого поширення має однакові фізико-географічні умови — флору та фауну (Курс заг. геол., 1947, 156);
Відклади нижнього девону на всій території Волино-Поділля виявлені у фації червоного пісковику (Геол. Укр., 1959, 277).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фація — фа́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фація — ФА́ЦІЯ, ї, ж., геол. Шар осадової гірської породи, що має однаковий склад, фізико-хімічні властивості та однакову викопну фауну й флору. Словник української мови у 20 томах
- фація — -ї, ж., геол. Шар осадової гірської породи, що має однаковий склад, фізико-хімічні властивості та однакову викопну фауну й флору. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фація — фа́ція (від лат. facies – лице, образ) 1. Гірська порода, що утворилась протягом обмеженого часу на території з однаковими умовами; комплекс умов утворення осадочної породи. 2. Найпростіший природний територіальний комплекс з однаковим складом поверхневих гірських порід і характером природних умов. Словник іншомовних слів Мельничука