фонація
ФОНА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Звучання голосу, утворення звуків та вимова їх; голосова мовна або вокальна функція мовного апарату людини.
При фонації, тобто звучанні голосу, голосові зв’язки, внаслідок повороту черпакуватих хрящів, зближаються, а голосова щілина звужується або навіть щільно змикається (Худ. чит.., 1955, 22).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фонація — фона́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фонація — (від гр. phone — голос) — складний нервово-руховий процес взаємодії усіх органів і систем голосового апарату, який за участю та під контролем центральної нервової системи забезпечує естетично повноцінне звуковидобування і високу акустичну якість співу. Словник-довідник музичних термінів
- фонація — ФОНА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Звучання голосу, утворення звуків та вимова їх; голосова мовна або вокальна функція мовного апарату людини. Словник української мови у 20 томах
- фонація — -ї, ж., спец. Утворення звуків та вимова їх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фонація — фона́ція (від грец. φωνή – звук) утворення звуків та вимова їх. Словник іншомовних слів Мельничука