формант
ФОРМА́НТ, а, ч., лінгв. Частина слова, що змінює лексичне й граматичне значення кореня або основи; служить для словотвору і словозміни; афікс.
При переході в клас службових слів прислівники втрачають здатність самостійно передавати ознаки й ознаки ознак і починають відігравати роль формантів, тобто вказувати на різного характеру зв’язки між повнозначними словами — носіями понять (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 469).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- формант — форма́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- формант — ФОРМАНТ – ФОРМАНТА Формант, -а. Частина слова, яка служить для словотворення й словозміни; афікс. Форманта. 1. Призвук, який надає звучанню певного тембру. 2. Те саме, що формант. Літературне слововживання
- формант — [формант] -нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
- формант — ФОРМА́НТ, а, ч., лінгв. Частина слова, що змінює лексичне й граматичне значення кореня або основи; служить для словотвору і словозміни; афікс. Словник української мови у 20 томах
- формант — -а, ч., лінгв. Частина слова, що змінює лексичне й граматичне значення кореня або основи; служить для словотвору і словозміни; афікс. Великий тлумачний словник сучасної мови
- формант — форма́нт [від лат. formans (formantis) – створюючий, формуючий] те саме, що й афікс. Див. також морфема. Словник іншомовних слів Мельничука