1. Словник української мови в 11 томах

фрамуга

ФРАМУ́ГА, и, ж.

1. Верхня частина віконної рами або дверей, яка звичайно відчиняється.

Катя рвучко відчинила на себе знайомі двері зі скляною фрамугою (Гур., Життя.., 1954, 217);

Через оставлену над вікном підняту фрамугу долітали окремі голоси та одноманітний рівний шум дощу чи гомону соснового бору довкола будинку (Панч, На калин. мості, 1965, 209).

2. діал. Ніша.

І, схилившись удвоє, сторож уліз в якусь ніби нору, ніби фрамугу, вибиту в стіні (Фр, VI, 1951, 161);

Часом з’являвся несподівано у фрамузі стіни фонтан, весь покарбований написами з корану, обліплений весь дітворою (Коцюб., II, 1955, 123).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фрамуга — Фраму́га: — заглиблення в мурі [VI] — заглиблення в стіні для погрудь, ваз тощо [IV] — ніша, вибоїна [V,VIII] — тут: ніша [51] — Фрамуга — заглиблення в стіні < польськ. framuga < нім. Словник з творів Івана Франка
  2. фрамуга — фраму́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. фрамуга — [фрамуга] -гие, д. і м. -уз'і Орфоепічний словник української мови
  4. фрамуга — ФРАМУ́ГА, и, ж. 1. Верхня частина віконної рами або дверей, яка звичайно відчиняється. Катя рвучко відчинила на себе знайомі двері зі скляною фрамугою (О. Словник української мови у 20 томах
  5. фрамуга — -и, ж. 1》 Верхня частина віконної рами або дверей, яка звичайно відчиняється. 2》 діал. Ніша. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. фрамуга — (польс.) 1. Верхня частина вікна, що звичайно не відкривається. 2. Засклена рама над дверима. 3. Карниз для штори вгорі нерухомої рами. Архітектура і монументальне мистецтво
  7. фрамуга — Фрамуга, -ги ж. Инша. Подольск. г. Словник української мови Грінченка