фу
ФУ, виг.
1. Уживається для вираження презирства, досади, відрази, роздратування і т. ін.; ху, хху.
«Шила в мішку не втаїш». Фу, які тривіальності лізуть в голову (Л. Укр., III, 1952, 680);
«Фу, як глупо получається! — дратувався Павло, ледве стримуючи себе, щоб не оглянутись на собак.— Хоч би Людмила у вікно не побачила!» (Головко, II, 1957, 479).
2. Уживається для вираження почуття полегшення після втоми, важкої роботи або задоволення, захоплення і т. ін.; ух.
[Шметелюк:] Фу, це важче, ніж класти бетон. Думав, засиплюсь, але поки що везе. Безперечно везе… (Мик., І, 1957, 204);
Але яка препишна постать! Фу! фу! Справдішній вінець сотворіння (Н.-Лев., VI, 1966, 35).
Фу́ ти; Фу́-ти, ну́-ти — уживається для вираження подиву, досади, роздратування.
Карпо Петрович ляснув у пальці. Фу-ти, ну-ти! Його низьке чоло, що забігало у заросль волосся, як мілке плесо у лози, покрили зморшки (Коцюб., II, 1955, 369).
Значення в інших словниках
- фу — фу вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- фу — ФУ, виг. 1. Уживається для вираження огиди, презирства, досади, відрази, роздратування і т. ін.; ху, хху. “Шила в мішку не втаїш”. Фу, які тривіальності лізуть в голову (Леся Українка); “Фу, як глупо получається!... Словник української мови у 20 томах
- фу — виг. 1》 Уживається для вираження презирства, досади, відрази, роздратування і т. ін.; ху, хху. 2》 Уживається для вираження почуття полегшення після втоми, тяжкої роботи або задоволення, захоплення і т. ін.; ух. Великий тлумачний словник сучасної мови