фуга
ФУ́ГА¹, и, ж. Форма поліфонічного твору, заснована на послідовному проведенні в усіх голосах однієї або кількох тем за певним тонально-гармонійним планом.
З вікон полилася весела мелодія, шумлива й бурхлива, неначе вода полилася водоспадом. Маруся заграла фугу, швидку й голосну (Н.-Лев., VI, 1966, 90);
Грала [Аглая-Феліцітас], що хто бажав і хотів. Танці, поважні сонати, мазурки, одну фугу Баха і свої мелодії (Коб., III, 1956, 401);
Наприклад, у таких поліфонічних творах, як фуга, починає співати один хоровий голос, згодом до нього приєднується другий, потім третій голос і т. д., так що в кінці співає вже цілий хор (Осн.. диригув., 1960, 106).
ФУ́ГА², и, ж., стол. Шов між дошками, які щільно пригнані ребрами одна до одної;
// Виїмка в будь-якій деталі, в якомусь предметі, куди вставляється виступ іншої деталі, іншого предмета.
— Одної ночі, коли всі спали, швидко зістругав я фугу в однім стовпі комірки — виважив долотом дилину, вліз до комірки, взяв свої папери (Фр., II, 1950, 349).
ФУ́ГА³, и, ж., діал. Хуга.
Реве, свище заверюха [завірюха]. По лісу завило; Як те море, біле поле Снігом покотилось. Вийшов з хати карбівничий, Щоб ліс оглядіти, Та де тобі! таке лихо, Що не видно й світа. «Еге, бачу, яка фуга! Цур же йому з лісом! Піти в хату…» (Шевч., І, 1963, 35);
Сипле сніг, як з рукава; Крутить завірюха; В полі вітер завива, Надуває фуга… (Бор., Тв., 1957, 64);
Курява, завія й хуртовина, Заметіль і хвижа і фуга́,— Не степи, а біла домовина, Де людину чорт перемога (Перв., І, 1958, 169).
Значення в інших словниках
- фуга — Паз [II] Словник з творів Івана Франка
- фуга — фу́га 1 іменник жіночого роду музичний твір фу́га 2 іменник жіночого роду шов між дошками фу́га 3 іменник жіночого роду хуга діал. Орфографічний словник української мови
- фуга — Рівчачок, жолобець, жолобиця, жолобина, жолобинка Словник чужослів Павло Штепа
- фуга — (від лат. fuga — біг) — 1. Найвища форма поліфонічного твору, що спирається на імітаційне проведення однієї, двох та більше тем послідовно в усіх голосах відповідно до певного тонально-гармонічного плану. Зміст... Словник-довідник музичних термінів
- фуга — ФУ́ГА¹, и, ж. Форма поліфонічного твору, що ґрунтується на послідовному проведенні в усіх голосах однієї або кількох тем за певним тонально-гармонійним планом. З вікон полилася весела мелодія, шумлива й бурхлива, неначе вода полилася водоспадом. Словник української мови у 20 томах
- фуга — I -и, ж., муз. Форма поліфонічного твору, заснована на послідовному проведенні в усіх голосах однієї або кількох тем за певним тонально-гармонійним планом. II -и, ж., стол. Шов між дошками, які щільно пригнані ребрами одна до одної. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фуга — фу́га (від лат. fuga – втеча) форма поліфонічного твору, заснована на імітаційному проведенні однієї або кількох тем в усіх голосах за певним тонально-гармонійним планом; найвища форма поліфонії. Словник іншомовних слів Мельничука
- фуга — Поліфонічний (багатоголосий) музичний твір, інструментальний або вокальний, експонує одну або декілька тем почергово у всіх голосах на окреслених засадах (імітація, контрапункти); найвищий розвиток отримала у творах Й.С. Баха. Універсальний словник-енциклопедія
- фуга — ПАЗ (заглибина, гніздо в предметі, деталі), ФУ́ГА, ҐА́РА розм.; УТО́РИ (ВТО́РИ) мн. (у дерев'яній посудині). Якщо прядка скрипіла, бабуся підливала в пази олійки (М. Словник синонімів української мови
- фуга — (нім. < лат. — біг) Горизонтальний шов між щільно підігнаними дошками. Застосовується в обробці стін. Архітектура і монументальне мистецтво