фуга

(від лат. fuga — біг) — 1. Найвища форма поліфонічного твору, що спирається на імітаційне проведення однієї, двох та більше тем послідовно в усіх голосах відповідно до певного тонально-гармонічного плану. Зміст Ф. виражає тема, викладена в головній тональності (див. Вождь). Звичайно Ф. складається з трьох частин: експозиції, де тему викладено послідовно в головній та побічній (переважно домінантовій) тональностях; розробки (або середньої частини), де тема поліфонічно і ладово розвивається; репризи, в якій встановлюється тональна і ладова рівновага — тема проводиться один або кілька разів, найчастіше в головній тональності. Ф. може бути простою — на одну тему та складною — на дві, три та більше тем. Ф. сформувалась в XVII ст. та досягла розквіту в творчості Й.С.Баха, Г.Ф.Генделя, Й.Гайдна та інших. Ф. може бути як самостійним твором, так і частиною інструментальних циклів та великих вокально-хорових творів. 2. До XVII ст. Ф.- назва канонічної імітації (див. Канон). 3. В XVII- XVIII ст. — назва музично-риторичної фігури, яка зображує біг.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

фуга — Паз [II] Словник з творів Івана Франка
фуга — фу́га 1 іменник жіночого роду музичний твір фу́га 2 іменник жіночого роду шов між дошками фу́га 3 іменник жіночого роду хуга діал. Орфографічний словник української мови
фуга — Рівчачок, жолобець, жолобиця, жолобина, жолобинка Словник чужослів Павло Штепа
фуга — ФУ́ГА¹, и, ж. Форма поліфонічного твору, що ґрунтується на послідовному проведенні в усіх голосах однієї або кількох тем за певним тонально-гармонійним планом. З вікон полилася весела мелодія, шумлива й бурхлива, неначе вода полилася водоспадом. Словник української мови у 20 томах
фуга — I -и, ж., муз. Форма поліфонічного твору, заснована на послідовному проведенні в усіх голосах однієї або кількох тем за певним тонально-гармонійним планом. II -и, ж., стол. Шов між дошками, які щільно пригнані ребрами одна до одної. Великий тлумачний словник сучасної мови
фуга — фу́га (від лат. fuga – втеча) форма поліфонічного твору, заснована на імітаційному проведенні однієї або кількох тем в усіх голосах за певним тонально-гармонійним планом; найвища форма поліфонії. Словник іншомовних слів Мельничука
фуга — Поліфонічний (багатоголосий) музичний твір, інструментальний або вокальний, експонує одну або декілька тем почергово у всіх голосах на окреслених засадах (імітація, контрапункти); найвищий розвиток отримала у творах Й.С. Баха. Універсальний словник-енциклопедія
фуга — ПАЗ (заглибина, гніздо в предметі, деталі), ФУ́ГА, ҐА́РА розм.; УТО́РИ (ВТО́РИ) мн. (у дерев'яній посудині). Якщо прядка скрипіла, бабуся підливала в пази олійки (М. Словник синонімів української мови
фуга — ФУ́ГА¹, и, ж. Форма поліфонічного твору, заснована на послідовному проведенні в усіх голосах однієї або кількох тем за певним тонально-гармонійним планом. З вікон полилася весела мелодія, шумлива й бурхлива, неначе вода полилася водоспадом. Словник української мови в 11 томах
фуга — (нім. < лат. — біг) Горизонтальний шов між щільно підігнаними дошками. Застосовується в обробці стін. Архітектура і монументальне мистецтво