1. Словник української мови в 11 томах

фібула

ФІ́БУЛА, и, ж. Металева застібка для одягу, що вживалася від бронзового віку до раннього середньовіччя.

Фібули є важливим, а іноді і єдиним матеріалом при датуванні древніх пам’яток (Археол., VIII, 1953, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фібула — фі́була іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. фібула — ФІ́БУЛА, и, ж. Металева застібка для одягу, що вживалася від бронзового віку до раннього середньовіччя. Місцеві майстри виробляли для готів дорогі оздоби – фібули, браслети тощо з срібла та золота (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. фібула — -и, ж. Металева застібка для одягу, що вживалася від бронзового віку до раннього середньовіччя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. фібула — Декоративна деталь одягу; використовувалась як застібка від епохи бронзи до кінця античності. Універсальний словник-енциклопедія
  5. фібула — ЗА́СТІБКА (пристосування для скріплення чого-небудь — на одязі, взутті, сумках, футлярах і т. ін.), ЗА́ЩІПКА, ПРЯ́ЖКА, ФІ́БУЛА, ЗА́ЩІБКА рідко, ЗА́СТІЖКА рідко, ЗАПО́НА заст., КЛЯ́МРА (КЛЯ́МБРА) діал. Словник синонімів української мови