філософування

ФІЛОСОФУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. філософува́ти.

Мрії — рефлексії, філософування — це мій світ (У. Кравч., Вибр., 1958, 256);

Початок «Гайдамаків» [Т. Шевченка] становить глибоке філософування поета про плинність і минучість життя (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 213);

Уникайте загальних міркувань, загального філософування (Тич., III, 1957, 145);

Павло й сам часом кепкує з надмірної поважності свого заступника, із схильності його до глибокодумності і ситого філософування (Мушк., Серце.., 1962, 117).