хазяйка

ХАЗЯ́ЙКА, и, ж. Жін. до хазя́їн 1-4.

От я й надумала собі: «Піду я поденно робити!» Порадились із Прокопом та й вдались до хазяйки, що хату наймала (Вовчок, І, 1955, 139);

Хазяйка сього заїзного двору.. була добре мені знайома —ще змалку її знав (Стор., І, 1957, 79);

Хазяйка вподобала наймичку, а наймичка хазяйку (Мирний, І, 1949, 176);

[Старшина:] Ви, Лукеріє Степанівно, чудова хазяйка (Кроп., II, 1958, 258);

І мріялись мені далекі села: дівчата йдуть, співаючи, з ланів, клопочуться хазяйки невсипущі, стрічаючи отару та черідку (Л. Укр., І, 1951, 234);

Як заведено з давньої давнини, угамувавши перший голод, заспівали рідних українських пісень: хазяїн басовито підтягував гостеві, а в хазяйки виявився сильний високий голос (Тулуб, В степу.., 1964, 90);

// Жінка, дружина.

— Ти б собі пошукав, сину, хазяйки, а мені — помочі… (Мирний, І, 1949, 164);

// розм. Звертання до жінки, як до розпорядниці в домі, господарстві.

— Ти ще подаси щось, хазяйко, чи можна дякувати? (Головко, А. Гармаш, 1971, 342).

Сестра́-хазя́йка див. сестра́;

Ха́тня (дома́шня) хазя́йка — те саме, що Дома́шня господа́рка ( див. господа́рка).

♦ Сама́ собі́ хазя́йка див. сам.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

хазяйка

Значення в інших словниках