халтурити

ХАЛТУ́РИТИ, рю, риш, недок., розм.

1. Займатися якою-небудь роботою понад основну для побічного легкого заробітку.

2. Несумлінно, неакуратно працювати.

Писав жартома, що тепер маю право халтурити, не готуватись до уроків (Збан., Малин. дзвін, 1958, 320).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. халтурити — халту́рити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. халтурити — див. ЗАРОБЛЯТИ; (робити недбало) партачити, капарити. Словник синонімів Караванського
  3. халтурити — Базграти, вибазгрувати, вибазграти, повибазгрувати, зібазгрувати, зібазграти, позібазгрувати, набазгрувати, набазграти, понабазгрувати, побазграти, капарити, накапарювати, накапарити, понакапарювати, покапарювати, покапарити, скапарювати, скапарити... Словник чужослів Павло Штепа
  4. халтурити — ХАЛТУ́РИТИ, рю, риш, недок., розм. 1. Займатися якою-небудь роботою понад основну для побічного легкого заробітку. 2. Несумлінно, неакуратно працювати. Писав жартома, що тепер маю право халтурити, не готуватись до уроків (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  5. халтурити — (-рю, -риш) док.; крим. Красти в квартирі, де лежить покійник. БСРЖ, 640; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 483. Словник жарґонної лексики української мови
  6. халтурити — -рю, -риш, недок., розм. 1》 Виконувати яку-небудь роботу понад основну для побічного легкого заробітку. 2》 Несумлінно, неакуратно працювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. халтурити — Халту́рити, -ту́рю, -риш, -рять; не -ту́р, не -ту́рте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)