хапливий
ХАПЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який поспішає, квапиться; квапливий.
— Не люблю непорядку! — покрикувала вона, намагаючись не відстати від хапливого батька (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 385);
Бійці носили ящики з мінами, розпаковували гранати й ділилися ними, запасались патронами. Всі були збуджені й хапливі (Гончар, III, 1959, 39);
// Який виражає квапливість.
До гурту ввійшов ще один добродій — Іван Давиденко. Се був товстенький чоловічок з швидкими очима, ..з хапливими рухами (Гр., II, 1963, 21);
Волоцюга обережно одклав набік книжки, ніби збираючись ще раз заглянути в них, і хапливим голодним поглядом окинув харчі (Кол., Терен.., 1959, 54).
2. Який робиться, відбувається, виконується швидко, з поспіхом, квапливо.
В пригороді запівніч кипіла хаплива робота: підсипали вали, ..лагодили вози, клали прямо долі безнадійно підбиті гармати (Стар., Облога.., 1961, 67);
З золотих рам на стінах.. поглядав веселими чорними очима козацький гетьман Байда Вишневецький з густою чуприною на підголеній голові, з сагайдаком в правій руці й неначе сміявся з Єремії, з його хапливого виїзду (Н.-Лев., VII, 1966, 158);
// Не підготовлений як слід, надто поспішний.
Не зважившись на хапливий шлюб, Марина не хотіла, проте, втратити своє щастя (Дмит., Наречена, 1959, 151).
Значення в інших словниках
- хапливий — хапли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- хапливий — КВАПЛИВИЙ, жм. хапаний. Словник синонімів Караванського
- хапливий — див. злодій; хабарник Словник синонімів Вусика
- хапливий — ХАПЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який поспішає, квапиться; квапливий. – Не люблю непорядку! – покрикувала вона, намагаючись не відстати від хапливого батька (О. Ільченко); Бійці носили ящики з мінами, розпаковували гранати й ділилися ними, запасались патронами. Словник української мови у 20 томах
- хапливий — -а, -е. 1》 Який поспішає, квапиться; квапливий. || Який виражає квапливість. 2》 Який робиться, відбувається, виконується швидко, з поспіхом, квапливо. || Не підготовлений як слід, надто поспішний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хапливий — КВАПЛИ́ВИЙ (про людину — схильний поспішати, який надто поспішає, хапається), ПОСПІ́ШЛИВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, СКВАПЛИ́ВИЙ, СКВА́ПНИЙ, ХАПЛИ́ВИЙ, ПОХА́ПЛИВИЙ, СПІ́ШНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- хапливий — Хапливий, -а, -е Поспѣшный, торопливый. Шейк. Словник української мови Грінченка