1. Словник української мови в 11 томах

хаптурник

ХАПТУ́РНИК, а, ч., діал. Хабарник.

— Якось я проговорився перед маляром: намалюй, кажу, ти того хаптурника в пеклі на самому дні під Юдою, щоб не брав з нас хабарів (Н.-Лев., III, 1956, 32);

[Радько:] О, він [старшина] скоро очистив би всю нашу волость від хаптурників та розпутників! (Кроп., III, 1959, 272).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хаптурник — хапту́рник іменник чоловічого роду, істота хабарник діал. Орфографічний словник української мови
  2. хаптурник — див. хабарник Словник синонімів Вусика
  3. хаптурник — ХАПТУ́РНИК, а, ч., заст. Хабарник. – Якось я проговорився перед маляром: намалюй, кажу, ти того хаптурника в пеклі на самому дні під Юдою, щоб не брав з нас хабарів (І. Словник української мови у 20 томах
  4. хаптурник — -а, ч., діал. Хабарник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хаптурник — ХАБА́РНИК (особа, що бере хабарі), ХАПУ́ГА розм., ХАПУ́Н розм., ХАПКО́ розм., ЗДИ́РНИК заст., ЗДИ́РЦЯ заст., ХАПТУ́РНИК діал.; КРОПИ́В'ЯНЕ СІ́М'Я зневажл. заст. (про чиновників, канцеляристів, які брали хабарі). Словник синонімів української мови
  6. хаптурник — Хапту́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хаптурник — Хаптурник, -ка м. = хавтурник. Судящі — безсоромицькі хаптурники. Харьк. г. Голота своїх панів хаптурнпками лає. К. ЦН. 168. Словник української мови Грінченка