хаптурник
ХАБА́РНИК (особа, що бере хабарі), ХАПУ́ГА розм., ХАПУ́Н розм., ХАПКО́ розм., ЗДИ́РНИК заст., ЗДИ́РЦЯ заст., ХАПТУ́РНИК діал.; КРОПИ́В'ЯНЕ СІ́М'Я зневажл. заст. (про чиновників, канцеляристів, які брали хабарі). — Від унтерів залежить багато що в солдатському житті. А ви їх правильно хабарниками та п'явками нарекли, — додав він і підморгнув Шевченкові (З. Тулуб); Коли в кого нероби та хапуги часом виростають.., то його син знає, для чого живе, він недаром їсть хліб народний (О. Гончар); Григорій Петрович ще захопив старих порядків на службі: старший був у них великий хапун (Панас Мирний); — Якось я проговорився перед маляром: намалюй, кажу, ти того хаптурника на самому дні під Юдою, щоб не брав з нас хабарів (І. Нечуй-Левицький); Недарма в народі охрестили канцеляристів, чинуш і бюрократів презирливим прізвиськом — кропив'яне сім'я (з газети).
Значення в інших словниках
- хаптурник — хапту́рник іменник чоловічого роду, істота хабарник діал. Орфографічний словник української мови
- хаптурник — див. хабарник Словник синонімів Вусика
- хаптурник — ХАПТУ́РНИК, а, ч., заст. Хабарник. – Якось я проговорився перед маляром: намалюй, кажу, ти того хаптурника в пеклі на самому дні під Юдою, щоб не брав з нас хабарів (І. Словник української мови у 20 томах
- хаптурник — -а, ч., діал. Хабарник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хаптурник — Хапту́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хаптурник — ХАПТУ́РНИК, а, ч., діал. Хабарник. — Якось я проговорився перед маляром: намалюй, кажу, ти того хаптурника в пеклі на самому дні під Юдою, щоб не брав з нас хабарів (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- хаптурник — Хаптурник, -ка м. = хавтурник. Судящі — безсоромицькі хаптурники. Харьк. г. Голота своїх панів хаптурнпками лає. К. ЦН. 168. Словник української мови Грінченка