1. Словник синонімів української мови

хапуга

ХАБА́РНИК (особа, що бере хабарі), ХАПУ́ГА розм., ХАПУ́Н розм., ХАПКО́ розм., ЗДИ́РНИК заст., ЗДИ́РЦЯ заст., ХАПТУ́РНИК діал.; КРОПИ́В'ЯНЕ СІ́М'Я зневажл. заст. (про чиновників, канцеляристів, які брали хабарі). — Від унтерів залежить багато що в солдатському житті. А ви їх правильно хабарниками та п'явками нарекли, — додав він і підморгнув Шевченкові (З. Тулуб); Коли в кого нероби та хапуги часом виростають.., то його син знає, для чого живе, він недаром їсть хліб народний (О. Гончар); Григорій Петрович ще захопив старих порядків на службі: старший був у них великий хапун (Панас Мирний); — Якось я проговорився перед маляром: намалюй, кажу, ти того хаптурника на самому дні під Юдою, щоб не брав з нас хабарів (І. Нечуй-Левицький); Недарма в народі охрестили канцеляристів, чинуш і бюрократів презирливим прізвиськом — кропив'яне сім'я (з газети).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хапуга — хапу́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. хапуга — див. злодій; хабарник Словник синонімів Вусика
  3. хапуга — [хапуга] -гие, д. і м. -уз'і, ч. і ж. Орфоепічний словник української мови
  4. хапуга — ХАПУ́ГА, и, ч. і ж., розм. Той, хто бере хабарі; хабарник. [Казидорога:] То ви, пане начальнику, щось говорите? Та я не про вас, а про сього .. злодюгу та хапугу, о! (І. Франко); Приїхав генерал Раєвський. Словник української мови у 20 томах
  5. хапуга — -и, ч. і ж., розм. Людина, яка бере хабарі; хабарник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хапуга — ХАПУ́ГА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка бере хабарі; хабарник. [Казидорога:] То ви, пане начальнику, щось говорите? Та я не про вас, а про сього.. злодюгу та хапугу, о! (Фр., IX, 1952, 389); Приїхав генерал Раєвський. Словник української мови в 11 томах
  7. хапуга — Хапуга, -ги м. Взяточникъ. Всіх покривав — і хапуг, і злодіїв. О. 1861. І. 94. Словник української мови Грінченка