1. Словник української мови в 11 томах

хапуга

ХАПУ́ГА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка бере хабарі; хабарник.

[Казидорога:] То ви, пане начальнику, щось говорите? Та я не про вас, а про сього.. злодюгу та хапугу, о! (Фр., IX, 1952, 389);

Приїхав генерал Раєвський. Багратіон все ще був збуджений і сердитий і поскаржився генералові на хапуг та шахраїв (Кочура, Зол. грамота, 1960, 145).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хапуга — хапу́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. хапуга — див. злодій; хабарник Словник синонімів Вусика
  3. хапуга — [хапуга] -гие, д. і м. -уз'і, ч. і ж. Орфоепічний словник української мови
  4. хапуга — ХАПУ́ГА, и, ч. і ж., розм. Той, хто бере хабарі; хабарник. [Казидорога:] То ви, пане начальнику, щось говорите? Та я не про вас, а про сього .. злодюгу та хапугу, о! (І. Франко); Приїхав генерал Раєвський. Словник української мови у 20 томах
  5. хапуга — -и, ч. і ж., розм. Людина, яка бере хабарі; хабарник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хапуга — ХАБА́РНИК (особа, що бере хабарі), ХАПУ́ГА розм., ХАПУ́Н розм., ХАПКО́ розм., ЗДИ́РНИК заст., ЗДИ́РЦЯ заст., ХАПТУ́РНИК діал.; КРОПИ́В'ЯНЕ СІ́М'Я зневажл. заст. (про чиновників, канцеляристів, які брали хабарі). Словник синонімів української мови
  7. хапуга — Хапуга, -ги м. Взяточникъ. Всіх покривав — і хапуг, і злодіїв. О. 1861. І. 94. Словник української мови Грінченка