1. Словник української мови в 11 томах

харкотиння

ХАРКОТИ́ННЯ, я, с., розм. Мокротиння, що виділяється при харканні.

Асфальтова підлога була вся мокра від поналиваної води, понаношеного не знати від якого ще часу болота та від харкотиння (Фр., І, 1955, 273);

Смолисті речовини типу скипидару при прийманні всередину чи при вдиханні в розпиленому стані дають добрий ефект для легеневих хворих. Вони полегшують кашель і зменшують кількість харкотиння (Наука.., 9, 1956, 18);

Кашель буває сухим (без виділення харкотиння) або вологим (Заг. догляд за хворими, 1957, 99).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. харкотиння — харкоти́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. харкотиння — ХАРКОТИ́ННЯ, я, с., розм. Мокроти, що виділяються під час харкання. Асфальтова підлога була вся мокра від поналиваної води, понаношеного не знати від якого ще часу болота та від харкотиння (І. Словник української мови у 20 томах
  3. харкотиння — -я, с., розм. Мокротиння, що виділяється при харканні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. харкотиння — Харкоти́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. харкотиння — Харкоти́ння, -ня с. Мокрота, грудная флегма. Драг. 1. Канев. у. Камен. у. Словник української мови Грінченка