1. Словник української мови в 11 томах

хвалебний

ХВАЛЕ́БНИЙ, а, е.

1. Сповнений похвал.

Тим неситим очам, Земним богам-царям, І плуги, й кораблі, І всі добра землі, І хвалебні псалми Тим дрібненьким богам (Шевч., II, 1963, 386);

Панич читав, читав і читав святу книжку. З покаянних канонів він перейшов до хвалебних акафістів (Крим., Вибр., 1965, 418);

Це була відповідь тим віршоробам, які загрузли в шкільній схоластиці і хвалебні оди тиранам видають за поезію (Кол., Терен.., 1959, 45).

2. Який виражає похвалу, схвалення.

— Його рецензії на мою гру, хоч були завжди «хвалебні», але хай бог простить йому їх стиль (Л. Укр., III, 1952, 698);

Перший голос здивовано сказав: — Так оце він і є? Антін Шаблій? Молодчина! — ..Шаблій не чув під собою землі. Це були його найкращі хвилини — ніби ненароком підслуховувати такі хвалебні розмови (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 113).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвалебний — хвале́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хвалебний — Величальний, славославний, похвалібний, хвальний. Словник синонімів Караванського
  3. хвалебний — [хвалебнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. хвалебний — ХВАЛЕ́БНИЙ, а, е. 1. Сповнений похвал. Тим неситим очам, Земним богам-царям, І плуги, й кораблі, І всі добра землі, І хвалебні псалми Тим дрібненьким богам (Т. Шевченко); Панич читав, читав і читав святу книжку. Словник української мови у 20 томах
  5. хвалебний — -а, -е. 1》 Сповнений похвал. 2》 Який виражає похвалу, схвалення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хвалебний — Хвале́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хвалебний — Хвалебний, -а, -е Хвалебный. Хвалебна пісня. К. Гр. Кв. 16. Жертва хвалебна. К. Псал. 61. Словник української мови Грінченка