хватати
ХВАТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., рідко ХВАТИ́ТИ, хвачу́, хва́тиш, док., перех., розм. Те саме, що хапа́ти¹.
— Мій таточку! це я прийшла.— За руки хватаю.— Це я,— кажу. А він мені Шепче: — Я прощаю. Я прощаю (Шевч., II, 1963, 311);
Він таки хватив у жменю горіхів, та до Марусі: — Чи чіт, чи лишка? (Кв.-Осн., II, 1956, 29);
Вони [молоді робітники] не вбирають, а хапають, хватають художнє слово, пісню, музику, танок (Вишня, І, 1956, 334).
♦ Хвата́ти за го́рло див. го́рло.
ХВАТА́ТИ², а́є, недок., ХВАТИ́ТИ, хва́тить, док., безос., розм. Бути достатнім для кого-, чого-небудь; вистачати.
Сама думка про те, що й Василь це п’є, примушувала його боротися з хворобою, скільки хватало сили (Ю. Янов., II, 1954, 104);
— Там, кажуть, на станції чобіт та шапок навалили стільки, що й на весь район хватило би (Тют., Вир, 1964, 171);
Синам мужицьким всі шляхи відкриті? Аби хватило волі та снаги (Бажан, Вибр., 1940, 172).
♦ Кле́пки не хвата́є в кого — те саме, що Нема́є одніє́ї кле́пки [в голові́] ( див. кле́пка).
— Ой, гарячий ти, Мусію, та клепки не хватає! — сказала сама собі Мар’яна, зітхнувши важко (Кос., Новели, 1962, 86);
Со́вісті хвати́ло (хвата́є) див. со́вість.
Значення в інших словниках
- хватати — хвата́ти 1 дієслово недоконаного виду вистачати безос., рідко хвата́ти 2 дієслово недоконаного виду брати розм. Орфографічний словник української мови
- хватати — 1. габцювати, габцьонути, вигабцювати, вигабцьонути, повигабцювати, зігабцювати, зігабцьонути, позігабцювати, погабцювати, висмикувати, висмикнути, повисмикувати, усмикувати, усмикнути, повсмикувати, очепірювати, очепірити, учепірювати, учепірити... Словник чужослів Павло Штепа
- хватати — ХВАТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., рідко ХВАТИ́ТИ, хвачу́, хва́тиш, док., кого, що, розм. Те саме, що хапа́ти¹. – Мій таточку! це я прийшла. – За руки хватаю. – Це я, – кажу. А він мені Шепче: – Я прощаю. Я прощаю (Т. Словник української мови у 20 томах
- хватати — I -аю, -аєш, недок., рідко хватити, хвачу, хватиш, док., перех., розм. Те саме, що хапати I. II -ає, недок., хватити, хватить, док., безос., розм. Бути достатнім для кого-, чого-небудь; вистачати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хватати — бра́ти / взя́ти за живе́ кого і без додатка. 1. Дуже хвилювати, бентежити кого-небудь. Народу зійшлось дуже багато. Жнива! Підготовка до них — за живе кожного бере… (Є. Кротевич). 2. Дуже дошкуляти кому, вражати кого-небудь, торкаючись найболючішого. Фразеологічний словник української мови
- хватати — ВИСТАЧА́ТИ чого й без додатка, безос. (бути достатнім для кого-, чого-небудь), СТАВА́ТИ, ХВАТА́ТИ розм., СТАЧА́ТИ розм., ВИСТАВА́ТИ заст., ВИСТАРЧА́ТИ діал., ДІСТАВА́ТИ діал., СТІКА́ТИ діал., СТАВА́ТИСЯ діал., ХАПА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- хватати — Хватати, -таю, -єш гл. = хапати. Оце хватає, наче собака. Ном. № «4834. Словник української мови Грінченка