1. Словник української мови в 11 томах

хваткий

ХВАТКИ́Й, а́, е́, розм.

1. Здатний добре хапати, захоплювати що-небудь.

Хваткі пальці; *Образно. Хваткий, нервовий, він [вітер] невгамовно шугав і шугав вздовж вулиць і заулків (Логв., Літа.., 1960, 40).

2. перен. Беручкий, охочий до чого-небудь.

Проста дівчина — без прикрас. Без непотрібної ломоти. Вона уперта і хватка І до науки й до роботи (Забашта, Нові береги, 1950, 92);

Самійло вибіг на ют, кмітливий і хваткий (Кучер, Чорноморці, 1948, 43).

3. Схильний до крадіжок; злодійкуватий.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хваткий — хватки́й прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. хваткий — див. ХАПКИЙ, БЕРУЧКИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. хваткий — див. жвавий; спритний; чіпкий Словник синонімів Вусика
  4. хваткий — 1. хапливий, див. бистрий 2. злодійкуватий Словник чужослів Павло Штепа
  5. хваткий — ХВАТКИ́Й, а́, е́, розм. 1. Здатний добре хапати, захоплювати що-небудь. Хваткі пальці; І ти не дуже хваткий, і я не швидка (Номис); * Образно. Хваткий, нервовий, він [вітер] невгамовно шугав і шугав вздовж вулиць і заулків (В. Логвиненко). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  6. хваткий — -а, -е, розм. 1》 Здатний добре хапати, захоплювати що-небудь. Хваткі пальці. 2》 перен. Беручкий, охочий до чого-небудь. 3》 Схильний до крадіжок; злодійкуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хваткий — ЗЛОДІЙКУВА́ТИЙ (схильний до злодійства), ХАПКИ́Й розм., ХВАТКИ́Й розм. На нашому кутку був хлопець Архип. З ним нам не веліли товаришувати, бо він був злодійкуватий дуже й брехливий (С. Васильченко); На пасіку треба чоловіка, щоб не хапкий (Словник... Словник синонімів української мови
  8. хваткий — Хваткий, -а, -е 1) = хапкий 1. І ти не дуже то хваткий, і я не швидка. Ном. 2) = хапкий 2. Там такий хваткий: що подаче, то й його. Черк. у. Словник української мови Грінченка