хватка

ХВА́ТКА, и, ж.

1. Прийом, спосіб, яким хапають, беруть що-небудь.

♦ Залі́зна хва́тка — те саме, що Ме́ртва хва́тка ( див. ме́ртвий).

— Здоров, здоров, сину,— привітався Гордій і залізною хваткою стиснув руку Федота (Тют., Вир, 1964, 233);

Ме́ртва хва́тка див. ме́ртвий;

Смерте́льна хва́тка див. смерте́льний.

2. перен., розм. Спосіб дій, манера поведінки кого-небудь.

А подивіться ви хоча б на Аню Макарову: ..дівчинка на вигляд не дуже богатир, а серце в неї, сумління, робоча хватка,— всього цього на десять богатирів вистачить (Вишня, І, 1956, 339);

— Сталінградець? — Ні, товаришу гвардії генерал, ми… ближчі. Але хватка у нас сталінградська (Гончар, III, 1959, 251).

3. Конусна сітка, напнута на обруч або рамку з держаком, яку використовують для ловлі риби, комах, птахів.

[Тарас:] Недавно кум мій ловив.. рибу, так щось як почало хрюкати, та як схопило його хватку,— він ледве втік і хватку кинув (Корн., I, 1955, 310);

Різними способами можна рибу ловити. Ловлять, приміром, «хваткою»… (Вишня, І, 1956, 156);

Виходять Чирва та Малоштан із хваткою. [Чирва:] А ви, куме, все рибку ловите? Піймали щось? (Мик., I, 1957,56).

4. мн. хва́тки, ток, діал. Рогач (у 1 знач.); чаплія.

Є в батька книжечка податкова, палітурки зелені, за сволоком стремить [стримить]. Як би її звалить, було думаю. Візьму оце й хватки в руки, та й … а як батько увійде? (Тесл., З книги життя, 1949, 165);

Розсердилася [Петренчиха], розгнівалася, біга по хаті, кочергами та хватками шпурляє, дітей штовхає (Л. Янов., І, 1959,86).