хватонути
ХВАТОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., однокр., розм. Підсил. до хватну́ти.
Кінь мітив на ногу малого. Може, не так хотів гризнути, як злякати.. А може, й хватонув би за маленьку литочку — хто знає (Загреб., Диво, 1968, 36);
// З розмаху, з силою вдарити.
— Валю, обережніше! — почувся застережливий і стурбований Марійчин голос.— Ти підрізало стебло.. Замріялась, що хватонула ножем по живому? (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 664);
// Поспішно, наспіх захопити, зачерпнути, проковтнути що-небудь.
«Пішла чарка за чаркою, от і хватонув зайве. Наговорив щось невлад» (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 139).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хватонути — хватону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- хватонути — [хватоунутие] -ну, -тонеш, -тонеимо, -тонеите; нак. -тони, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
- хватонути — ХВАТОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, однокр., розм. Підсил. до хватну́ти. Кінь мітив на ногу малого. Може, не так хотів гризнути, як злякати .. А може, й хватонув би за маленьку литочку – хто знає (П. Загребельний); // З розмаху, з силою вдарити. Словник української мови у 20 томах
- хватонути — -ну, -неш, док., перех., однокр., розм. Підсил. до хватнути. || З розмаху, з силою вдарити. || Поспіхом, наспіх захопити, зачерпнути, проковтнути що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хватонути — УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) (захоплювати рукою, руками, зубами, якимсь знаряддям тощо); УХОПИ́ТИ (ВХОПИ́ТИ), СХОПИ́ТИ, ХОПИ́ТИ діал., ХВАТОНУ́ТИ розм. (перев. швидко, рвучко); ПРИЙНЯ́ТИ, ПРИЙМИ́ТИ діал. (від когось, звідкись — до рук, на плечі тощо). — Недок. Словник синонімів української мови