хватонути
УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) (захоплювати рукою, руками, зубами, якимсь знаряддям тощо); УХОПИ́ТИ (ВХОПИ́ТИ), СХОПИ́ТИ, ХОПИ́ТИ діал., ХВАТОНУ́ТИ розм. (перев. швидко, рвучко); ПРИЙНЯ́ТИ, ПРИЙМИ́ТИ діал. (від когось, звідкись — до рук, на плечі тощо). — Недок.: бра́ти, хапа́ти, хвата́ти розм. схо́плювати, прийма́ти. Одягся він, узяв сокиру, пішов (М. Коцюбинський); — Бери весло та правуй за мною (І. Нечуй-Левицький); Ухопив пес цілого пирога (О. Ковінька); Федот поблід, міцно схопив Прокопа за руку (Григорій Тютюнник); Олена схоплює мене за праве вухо (І. Микитенко); Хлопець хопив кусень пирога (С. Ковалів); Мусив ловити (Алі) мент, коли човен опускався врівень з його плечем, щоб зручно було прийняти важкий мішок (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хватонути — хватону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- хватонути — [хватоунутие] -ну, -тонеш, -тонеимо, -тонеите; нак. -тони, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
- хватонути — ХВАТОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, однокр., розм. Підсил. до хватну́ти. Кінь мітив на ногу малого. Може, не так хотів гризнути, як злякати .. А може, й хватонув би за маленьку литочку – хто знає (П. Загребельний); // З розмаху, з силою вдарити. Словник української мови у 20 томах
- хватонути — -ну, -неш, док., перех., однокр., розм. Підсил. до хватнути. || З розмаху, з силою вдарити. || Поспіхом, наспіх захопити, зачерпнути, проковтнути що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хватонути — ХВАТОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., однокр., розм. Підсил. до хватну́ти. Кінь мітив на ногу малого. Може, не так хотів гризнути, як злякати.. А може, й хватонув би за маленьку литочку — хто знає (Загреб., Диво, 1968, 36); // З розмаху, з силою вдарити. Словник української мови в 11 томах