1. Словник української мови в 11 томах

хвостовик

ХВОСТОВИ́К, а́, ч. Загальна назва спеціальних кінців у деяких деталях машин, інструментах, що служать для закріплення або зчеплення їх з іншими деталями чи механізмами.

— Відломився хвостовик запірного клапана, Ольго Олексіївно,— вуркотливим голосом промовив Зот Зотович (Донч., III, 1956,430);

Мітчик складається з робочої частини і хвостовика, за допомогою якого він закріплюється під час роботи у патроні чи воротку (Слюс. справа, 1957, 216).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвостовик — хвостови́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хвостовик — ХВОСТОВИ́К, а́, ч. Загальна назва спеціальних кінців у деяких деталях машин, інструментах, що служать для закріплення або зчеплення їх з іншими деталями чи механізмами. Словник української мови у 20 томах
  3. хвостовик — -а, ч. Загальна назва спеціальних кінців у деяких деталях машин, інструментах, що служать для закріплення або зчеплення їх з іншими деталями чи механізмами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хвостовик — Хвостовик, -ка м. Часть плуга: клинь, при помощи котораго можно опускать плугъ глубже или мельче. Канев. у. Чуб. VII. 399. Словник української мови Грінченка