хибний
ХИ́БНИЙ, а, е. Який містить хиби (у 1 знач.), з хибами: неправильний, помилковий.
Та і в наші дні серед радянських учених ще трапляються етнографи, які виступають із цілком хибним запевненням, ніби справжнім носієм національної культури є тільки село (Рильський, III, 1956, 162);
Хибні позиції Драгоманова в питаннях літературних, естетичних, в питанні національному були зумовлені його світоглядом (Іст. укр. літ., I, 1954,358).
♦ Хи́бний крок — неправильний, необачний вчинок, дія, рішення.
Воронцов знав і те, що кожен його непродуманий наказ, кожен його хибний крок, навіть хибний жест обернеться чиєюсь кров’ю тут, під чужою дамбою, обернеться сиротами і вдовами там, на Батьківщині (Гончар, III, 1959, 366).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хибний — хи́бний прикметник Орфографічний словник української мови
- хибний — Неправильний, помилковий, невірний, (крок) с. гріховний Словник синонімів Караванського
- хибний — [хибнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- хибний — ХИ́БНИЙ, а, е. Який містить хиби (у 1 знач.), з хибами: неправильний, помилковий. Та і в наші дні ще трапляються етнографи, які виступають із цілком хибним запевненням, ніби справжнім носієм національної культури є тільки село (М. Словник української мови у 20 томах
- хибний — -а, -е. Який містить хиби (у 1 знач.), з хибами; неправильний, помилковий. Хибний крок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хибний — НЕПРА́ВИЛЬНИЙ (який не відповідає істині, тому, що є в дійсності); ПОМИЛКО́ВИЙ (який містить у собі помилку, помилки); ХИ́БНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ рідше, КРИВИ́Й розм. Словник синонімів української мови
- хибний — Хи́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хибний — Хибний, -а, -е Ошибочный. Желех. Словник української мови Грінченка